Розлучення

Він пильно дивиться мені в обличчя, в його очах видно занепокоєння. Не тому, що він думає, ніби Вероніка мене вб’є, а тому, що раптом занепокоївся, ніби в цій суперечці за опіку він поставив не на того. Джеремі останнім часом часто так на мене дивиться, і я не можу змиритися з тим, що те саме бачу й в очах Езри.

— Я… — я ковтаю клубок у горлі. — Мені просто здається… що це занадто багато страшних збігів, розумієш? Ти ж не можеш мене звинувачувати за те, що я трохи злякалася…

— Так…

— І я просто так сильно хочу знову побачити Тедді…

Через мить-другу його обличчя розслабляється. — Послухай, я знаю, що останнім часом ти пережила багато стресу, але не можна дозволяти цьому взяти над тобою гору. Ця боротьба виявиться важчою, ніж ми думали, але я все одно впевнений, що в кінці все владнається.

Я мовчки киваю, розуміючи, що якщо спробую щось сказати, то розплачуся.

Він відвозить мене додому, хоча, коли ми приїжджаємо, я згадую, що моя машина насправді залишилася в Джеремі. Мені трохи хочеться попросити його відвезти мене туди, але виглядає так, ніби він на сьогодні вже надихався мною. Завтра я візьму Uber, щоб забрати свою машину.

Коли він паркується перед моїм будинком, він обертається, щоб востаннє поглянути на мене. — Усе буде добре, Наомі. Я обіцяю, що зможу це виправити.

—

Твій шлях до слави буде вистелений гострими каменями

, — кажу я, згадуючи печиво з передбаченням від того дня.

Він ледь посміхається. — Так, щось таке. І коли все закінчиться, ми разом підемо на караоке-вечірку.

— Домовилися, — кажу я.

Я намагаюся посміхнутися у відповідь, але це нелегко. Я вляпалася по-крупному, і тепер не зможу бачити свого малюка кілька тижнів, аж доки не відбудеться це слухання. Ця думка майже нестерпна.

Сподіваюся, Езра зможе це виправити. Бо якщо ні, я не знаю, що мені робити.