Розлучення

35

______

Я не можу повірити, коли з’являється поліція.

І як вони так швидко сюди дісталися? Хіба у них немає

злочинів

, які треба розслідувати? Невеличка сутичка на дитячому дні народження не має бути першочерговим завданням.

Але вже за кілька хвилин після того, як Джеремі викликав поліцію, у задньому дворі з’являється офіцер, який виглядає так, ніби йому зовсім не до вподоби працювати в неділю вранці. Схоже, що він за п’ять секунд дістане пістолет і розстріляє кожного з нас.

— У чому проблема? — буркнув поліцейський.

— Дякую, що приїхали, офіцере, — шанобливо каже Джеремі. — Моя колишня дружина з’явилася на дні народження мого сина, і тепер відмовляється йти.

— Я все ще твоя дружина! — відрізаю я. — І наш син

хотів

, щоб я прийшла!

Хоча в цю мить Тедді не виглядає так, ніби хоче, щоб я тут була. Він притискає свої худі ручки до грудей, опустивши очі. Схоже, він хотів би, щоб я пішла, щоб він міг з’їсти свій торт і насолодитися рештою свята.

Мабуть, мені просто слід піти.

— Гаразд, пані, — бурчить мені офіцер. — Вам треба піти, щоб ці люди могли відсвяткувати.

Чудово. Джеремі навіть не залишає мені гідності піти самостійно. Він змушує мене бути вигнаною поліцейським на очах практично у всіх, кого я знаю.

Поліцейський бере мене за руку, щоб випровадити назовні, і, чесно кажучи, мені вже цього вистачило. Мені не потрібно, щоб він фізично

витягував

мене звідси. Тож я вириваю руку з його хватки, що несподівано вибиває його з рівноваги, і він ледь не падає. Він здивовано дивиться на мене.

Те, що відбувається далі, відбувається дуже швидко. Я чую, як поліцейський бурмоче у якийсь рацію, яку він зняв з пояса, кажучи, що я «агресивна». А я абсолютно не така! Але перш ніж я встигаю спробувати йому це пояснити, він знову хапає мене за руку, тільки цього разу набагато грубіше. Потім він штовхає мене на стіл, де я поставила їжу та напій, розкидаючи купу тарілок і пакетів із соком.

Мокра від розлитого соку блузка промокла, коли поліцейський викрутив мені руки за спину. За мить я відчула, як металеві кільця впиваються в мої зап’ястя. Мені знадобилася ще одна мить, щоб усвідомити, що щойно сталося:

Він надів на мене наручники.

Цей виродок

надів на мене наручники

!

Я застигла, притиснувши обличчя до холодного пластикового столу, липкого від розлитих пакетів із соком і вина. Мені здається, що я не можу ні рухатися, ні підвестися зі столу, але потім він грубо смикає мене, змушуючи встати. Кожен гість на вечірці дивиться на мене з однаково жахливими виразами обличчя. Тедді ридає, притискаючись до ноги Джеремі.

— Ну ж бо, пані, — гарчить на мене поліцейський.

Він штовхає мене, щоб змусити йти, і мене виводять у наручниках із заднього двору, де відбувається день народження мого сина, на очах у всіх.

Гадаю, можна сміливо сказати, що торта я не отримаю.