Розлучення

30

______

Поки я везу Тедді додому з заняття з карате, він на задньому сидінні задоволено жує печиво з шоколадними крихтами. Крихти розсипаються по всій його білій формі та задній частині мого авто, але це не страшно. Печиво робить його щасливим, а оскільки це я йому його дала, я вважаю це перемогою.

Інцидент зі слоном, здається, вже давно забутий. Принаймні Тедді.

— Тож, Тедді, — кажу я, — що ти хотів би зробити на свій день народження?

За тиждень Тедді виповниться шість років, і через усі ці драматичні події, пов’язані з медіацією щодо розлучення, його день народження, здається, трохи відійшов на другий план. Але в нас ще є тиждень. Ми можемо зробити його особливим.

Та тут він здивував мене, сказавши: — Тато й Ронні влаштовують мені вечірку.

— О? — Я ледь не проїхав на червоне світло і лише в останню мить встиг натиснути на гальмо. — Справді?

— Так. Вони сказали, що шість років — це справді особливий день народження, тож нам треба влаштувати велику вечірку.

— Справді? — У мене в животі все перевернулося від думки, що Тедді планує день народження разом із Джеремі та його коханкою. Ніби вони якась сім’я. — Як мило.

— А Ронні сказала, що подарує мені особливий подарунок, бо мій слоник зламався.

Чудово. — А коли ця вечірка?

— У неділю вранці.

Чудово. — А хто прийде?

— Увесь мій клас!

Тож усі учні класу Тедді прийдуть на цю вечірку, щоб поговорити з Джеремі та Веронікою, а мене залишать на холоді. Ніби я навіть не існую. Ніби я не мама Тедді.

— Ти прийдеш, мамо? — запитує Тедді.

— Ну, — кажу я обережно, — тато мене не запросив.

— Він сказав, що ти не захочеш прийти.

Я витягую шию, щоб поглянути на нього, і бачу, що його обличчя скривлене.

— Але ти ж хочеш прийти на мою вечірку, правда, мамо?

— Звичайно, хочу.

Думка про те, що я пропущу вечірку з нагоди шостого дня народження мого сина, болить мені серце. Але водночас думка про те, що я проведу ранок, дивлячись, як Джеремі та Вероніка обіймаються й поводяться «так закохано», як сказала б Вероніка… ну, від цього болить мій шлунок.

Так чи інакше, справа в тому, що Джеремі мене не запросив. Він не хоче, щоб я була на цій вечірці.

— Я справді хочу прийти на вечірку, — кажу я, — але тато мене не запросив.

— Я скажу йому, щоб він тебе запросив! Це моя вечірка, тож я можу запрошувати кого завгодно, правда?

— Це справді так.

Хоч я й не хочу проводити ранок з Джеремі та Веронікою, я не хочу пропустити день народження Тедді. Я змирюся і піду на вечірку. Можливо, все буде не так уже й погано.