Розлучення

29

______

Сьогоднішнє засідання з медіації вже краще за попереднє, бо воно не починається з того, що я бачу, як Джеремі та Вероніка цілуються на парковці.

Коли я піднімаюся нагору, Езра знову чекає на мене в коридорі. Він кидає мені ту впевнену посмішку, яку я так полюбила, і я відчуваю, як розслабляються мої плечі.

— Мета, — каже він мені, — полягає в тому, щоб домовитися про опіку над дитиною без звернення до суду. Не думаю, що хтось із вас хоче дорогого судового процесу.

— Я точно цього не хочу.

— Добре. Бо, як ти бачиш з мого кабінету, у мене й так забагато грошей.

Незважаючи на те, що я все ще відчуваю тривогу, я сміюся. — Ми будемо порушувати питання про наркотичну залежність Вероніки?

Він вагається. — Тільки якщо доведеться. Подивимося, як розвиватимуться події.

Ми разом заходимо до конференц-зали, і, як і раніше, посередниця Алана Окасіо сидить на чолі столу, а Джеремі та його адвокат — з одного боку, ніби ніхто й не зрушив з місця з часу нашого останнього візиту. Я знову сідаю навпроти Джеремі, а Езра займає місце поруч зі мною.

— Отже, сьогодні ми хотіли б присвятити деякий час обговоренню домовленостей щодо опіки, — починає Езра. — Гадаю, ми можемо погодитися, що те, про що просив містер Рот минулого разу, є надто радикальним і не обов’язково відповідає найкращим інтересам Теодора.

— Насправді, — каже Хардвік, — ми переглянули нашу пропозицію з минулого разу і хотіли б внести деякі зміни.

Моє серце трохи заспокоюється. Добре, вони поводяться розсудливо.

— Пан Рот хотів би отримати повну опіку над Теодором, — продовжує Хардвік. — За останні кілька тижнів він прийшов до висновку, що пані Рот не тільки безвідповідальна, але й її поведінка стає дедалі більш непередбачуваною. Ми вважаємо, що лише право на відвідування було б доречнішим.

— Що? — я майже кричу, ледь не перестрибуючи через стіл. — Як ви можете так говорити?

Езра торкається мого плеча, щоб заспокоїти мене. — Це дуже несподівано. Пані Рот не зробила нічого, що могло б змусити нас занепокоїтися щодо її батьківських здібностей.

— О так? — відрізає Джеремі. — Хочете подивитися фото?

У мене стискається шлунок, коли Леонард Хардвік відкриває папку перед собою і дістає величезний повнокольоровий знімок слонихи Еллі з ножем, що стирчить з неї. Це досить драматично, і червона рідина, що сочиться з рани на її животі, виглядає дуже яскраво. Він підсуває фотографію через стіл до Езри, який бере її і розглядає.

Він, здається, не вражений. — На що я маю дивитися?

— Ця іграшка була подарунком коханої мого клієнта Теодору, — каже Хардвік. — Теодор приніс іграшку до квартири пані Рот, і ось що вона з нею зробила.

— Я цього не робила! — наполягаю я. Я повертаюся до Езри. — Я не штрикала плюшевого слона!

Езра кидає фотографію назад на стіл. — Не знаю, що доводить ця фотографія. Її могли зняти де завгодно, і це міг зробити хто завгодно. Не думаю, що місіс Рот зробила б щось подібне.

— Вона зробила, — каже Джеремі крізь зуби. — І це ще не все.

Езра піднімає брову. — Гаразд, що ще у тебе є?

— Теодор розповів містеру Роту, що його мати на кілька годин замикається у своїй спальні, і він чує, як вона плаче крізь двері, — каже Хардвік. — У цей час він залишається сам на сам із собою.

— Що? — Я хитаю головою. — Це смішно! Я б не залишила Тедді самого на кілька годин!

Вираз обличчя Езри не змінюється. — І це каже п’ятирічна дитина?

— Йому майже шість! — каже Джеремі. — І вона ще й погрожує моїй дівчині! Вона дзвонила їй кілька разів і говорила жахливі речі! Наомі сказала їй, що вб’є її!

Я голосно задихаюся. Як він сміє так говорити, коли саме Вероніка, можливо, намагалася отруїти мене в моєму власному домі? Я дивлюся на Езру, очікуючи, що на його обличчі буде такий самий жахливий вираз, але він дивовижно спокійний.

— Тож ці телефонні дзвінки… — каже він. — У вас є телефон вашої дівчини, і ви можете показати нам записи дзвінків від моєї клієнтки?

Джеремі кидає на свого адвоката болісний погляд. — Насправді, — каже Гардвік, — дзвінки були з прихованого номера — можливо, з одноразового телефону, — тож ми не можемо показати вам ці записи.

— То звідки ти знаєш, що дзвінки надходили від моєї клієнтки? — заперечує Езра.

— Це була точно вона, — каже Джеремі. — Хто ще міг би зробити щось настільки божевільне?

— Ти сам чув ці дзвінки? — наполягає Езра.

Джеремі на мить завагався. — Ну, ні. Дзвінки надходили, коли мене не було вдома. Але Вероніка впізнала її голос.

— Тож усе, що ми маємо, — це слова жінки, яка лише кілька разів розмовляла з пані Рот. — Езра занурює руку в портфель і дістає власну папку. Він розгортає її на першій сторінці. — А це… Вероніка Чессон? Яку заарештували за зберігання героїну?

З виразу обличчя Хардвіка ясно, що він не був в курсі цієї конкретної інформації. Він виглядає так, ніби хоче простягнути руку і задушити мого чоловіка. Це настільки приємно, що я навіть дозволяю собі невеличку переможну посмішку в бік Езри, на яку він відповідає.

— Справді, Джеремі? — каже Хардвік тихим голосом, нахилившись до вуха Джеремі, але все ж достатньо голосно, щоб ми всі його почули. — Твоя дівчина — героїнова наркоманка? І ти не подумав про це згадати?

Він совається на стільці. — Вона вже не наркоманка. Вона повністю чиста.

Окасіо голосно прочищає горло. — Містере Хардвік? Ви маєте що сказати на звинувачення містера Флетчера?

— А… — Хардвік перебирає свої папери. — Гадаю…

— Вероніка тут ні до чого, — різко каже Джеремі. — Так, вона моя дівчина. Але я турбуюся виключно про Тедді. — Він тикає великим пальцем у бік папки перед своїм адвокатом. — Я це не вигадую. Тедді не в безпеці з Наомі. Вона божевільна!

— Ти маніпулюєш мною, — кажу я, згадуючи слова Кори з учорашнього вечора.

— Маніпулюєш? Ти, мабуть, жартуєш!

— І Вероніка отруїла мою домашню комбучу! — додаю я.

Я не мала наміру говорити останню частину під час медіації, але мене занесло. Тепер усі в кімнаті дивляться на мене.

— Мені від цього стало зле, — пояснюю я. — Я майже впевнена, що вона зайшла до моєї квартири й підсипала туди тайленол.

— Звичайно, тебе знудило, — відрізає Джеремі. — Це ферментований чай. Це огидно. Та й взагалі, ти…

Я не знаю, що Джеремі збирався сказати, але Хардвік кидає на нього такий суворий погляд, що стає зрозуміло: якщо він не замовкне, його адвокат вийде з кімнати.