Розлучення

— І це зробила ти? — На скроні Джеремі виступила вена. — Це зробила не Вероніка. Це зробила ти. Ти тут одна, і тільки ти могла це зробити. — Він помахав телефоном у повітрі. — І повір мені, ми обговоримо це завтра на медіації.

Тедді все ще плаче за Еллі. Джеремі знову бере його на руки, і Тедді чіпляється за нього. — Не хвилюйся, — шепоче Джеремі йому на вухо. — Ми купимо тобі іншу. Обіцяю.

— Я купила йому жирафа, — зауважую я. Я беру жирафа, якого купила кілька днів тому, з того місця, де залишила його на ліжку. — Ось, Тедді.

— Я ненавиджу жирафів! — ридає Тедді. — Я хочу Еллі!

О Боже.

Джеремі зрештою доводиться виносити Тедді з моєї квартири, поки той плаче й кричить. Але найгірше — це гнівний погляд, яким Джеремі кидає на мене, перш ніж грюкнути за собою дверима квартири.

Голова пульсує, коли я дивлюся у вікно і спостерігаю, як Джеремі виїжджає зі свого подвір’я на Теслі. Не можу повірити, що він міг подумати, ніби я зробила б щось таке. Якщо він справді так вважає, то надії вже немає. Вероніка перемогла.

Але ні, я не можу цього допустити. Не тоді, коли є ймовірність, що вона може нашкодити моєму синові.

Відчуття, ніби льодоруб встромляється мені в скроню. Я відриваю погляд від вікна, йду до ванної кімнати і тремтячою рукою відкриваю аптечку. Мунстоун насправді чудово допомагає полегшити головний біль, який я іноді відчуваю під час менструального циклу, але я розумію, що він не допоможе цього разу. Мої пальці стискають пляшку Тайленолу, що лежить між бритвою та зубною ниткою.

Я занадто довго вовтужуся з кришкою, захищеною від дітей, і відчуваю хвилю полегшення, коли мені вдається відкрити пляшку. Але, на моє здивування, коли я висипаю вміст пляшки на долоню, випадають лише три капсули.

Як це можливо? Я купила цю пляшку Тайленолу, коли тільки переїхала сюди, і з того часу приймала його лише один раз. На етикетці вказано, що в пляшці п’ятдесят таблеток, тож не має сенсу, щоб зникли всі, крім трьох.

Тоді мені спадає на думку щось жахливе.

Якщо Вероніка справді має ключ від цієї квартири і хоче позбутися мене, вона могла спробувати підмішати Тайленол у щось у моїй кухні. Як лікар, я знаю, що однієї пляшки Тайленолу цілком вистачить, щоб убити людину. А з огляду на все, що відбувається в моєму житті, є чимала ймовірність, що це сприйняли б як спробу самогубства.

Але якщо це правда, то що саме вона підмішала Тайленолом?

Відповідь вразила мене, наче грім серед ясного неба. Комбуча. Я п’ю комбучу ще з тих часів, коли вона не була модною, і ніколи раніше не куштувала нічого подібного, домашнього чи ні. Мабуть, саме поєднання смаку та тиленолу в моєму організмі спричинило таке сильне блювання. І добре, що я це зробила — це, ймовірно, врятувало мені життя.

Я дивлюся на пляшку Тайленолу, задаючись питанням, чи справді Вероніка могла бути такою підступною. Але ж вона влаштувала так, щоб Рона Сімінгтон впала зі сходів. І цілком очевидно, наскільки вона маніпулювала моїм чоловіком.

Голова все ще пульсує, тож я ковтаю дві капсули Тайленолу, що залишилися. Якщо Вероніка справді намагалася мене отруїти, я не знаю, що робити далі. Комбуча вже давно закінчилася, тож у мене немає доказів. Якби я спробувала розповісти про це Джеремі, він, мабуть, сказав би, що я маю галюцинації. Я навіть не впевнена, чи повірив би в це Езра.

Відтепер я не можу більше недооцінювати Вероніку. Вона, очевидно, піде на все, щоб завоювати мого чоловіка, хай там що.

Я маю бути дуже, дуже обережною.