Розлучення

20

______

Сьогодні вранці відбудеться наша перша сесія медіації.

Вона пройде в конференц-залі міської ради. Джеремі найняв медіатора, але я порадилася з Езрою, і він сказав, що знає цю жінку і що все виглядає нормально. Тож це вже щось.

Я приділяю своєму зовнішньому вигляду ще більше часу, ніж у день, коли зустріла Стефані Горман. Мені потрібно цілу годину, щоб нафарбуватися перед дзеркалом, намагаючись створити ідеальний ефект, ніби я взагалі не нафарбована. Результат, якщо можна так сказати, досить непоганий. У мене немає грошей на новий наряд, але я випрасувала свій найкращий діловий костюм. Джеремі колись дуже подобався цей костюм, бо, за його словами, він підкреслював мою фігуру та ноги. Чесно кажучи, зараз він трохи затісний, але доки шви не розійдуться, все буде гаразд.

Я почуваюся досить добре, доки не під’їжджаю до мерії якраз вчасно, щоб побачити, як Джеремі та Вероніка цілуються на парковці.

Гаразд, вони не цілуються на повну. Не так, як тієї ночі на ганку. Але це точно більше, ніж просто швидкий поцілунок у губи, як той, що він давав мені щоранку. А потім, коли вони розходяться, вони просто дивляться один одному в очі десь п’ятнадцять секунд.

Мені хочеться блювати.

Джеремі зникає в будівлі мерії, але Вероніка затримується на тротуарі. Вона дістає телефон із сумочки й набирає щось на екрані. Що б це не було, це змушує її посміхнутися.

Я сиджу у своєму Lexusі, сподіваючись, що вона повернеться до своєї машини, щоб мені не довелося з нею спілкуватися. Але вона просто стоїть там. А я не хочу запізнитися на сесію медіації, тож у мене немає іншого вибору, як пройти повз неї.

Може, якщо я піду швидко, вона мене навіть не помітить.

Але, звісно, це було лише марним сподіванням. У ту мить, коли я наближаюся до будівлі мерії, Вероніка піднімає очі й зустрічається зі мною поглядом. На її обличчі розпливається посмішка.

— Наомі! — каже вона. — Так приємно знову тебе бачити!

Ця дівчина серйозно? Вона сказала моєму чоловікові, що я погрожувала їй, коли ми бачилися востаннє, хоча це вона робила всі ті дивні зауваження про задушення. Але що мені робити? Влаштувати сцену прямо перед нашою медіацією щодо розлучення?

Тож я нічого не кажу. Сподіваюся, Вероніка зрозуміє натяк, але замість цього вона продовжує говорити.

— Нарешті я познайомилася з Тедді днями, — каже вона мені. — О боже, який милий хлопчик! Ми дуже добре порозумілися.

Чи робить мене поганою людиною те, що я сподівалася, що він її зненавидить? Гаразд, тоді я погана людина.

— Ми говорили про його день народження, — продовжує вона, хоча я не сказала їй ані слова, навіть «привіт». — Йому виповниться шість, так? Це такий веселий вік. Ми з Джеремі думали, що могли б влаштувати для нього велику вечірку у дворі. І ти, звісно, можеш прийти.

— О, справді? — Я повертаю голову в її бік, не в змозі більше стримуватися. — Мені дозволено прийти на шостий день народження мого власного сина? Це так мило з твого боку, що ти мене запросила.

Вероніка навіть не змигнула оком на мій спалах.

— Ну, Джеремі та я будемо організовувати та проводити вечірку. Ти можеш прийти, але, звичайно, не зобов’язана.

Я хочу дати їй ляпаса, але це, мабуть, не закінчиться для мене добре. А ще я не хочу запізнитися на свою першу сесію медіації. Це виглядатиме недобре.

Замість цього я відвертаюся від Вероніки й піднімаюся сходами до мерії.

Конференц-зал, де ми зустрічаємося, знаходиться на другому поверсі. Я піднімаюся сходами, і будівля така велика, що я боюся, що не зможу його знайти, але щойно я піднімаюся нагору, я бачу свого адвоката — який наказав мені називати його Езра — що стоїть у коридорі, дивлячись у свій телефон. На щастя, він одягнений у костюм, і його краватка цього разу дивом зав’язана. Він навіть поголився.

На жаль, його більш охайний вигляд псує той факт, що він несе найбільшу папку, яку я коли-небудь бачила. Схоже, ніби він взяв усі папери, що були вчора в його кабінеті, і запхав їх туди. Вона настільки забита, що здається, ніби ще один шов — і все розлетиться на всі боки.

— А, — каже він, коли помічає мене. — Я якраз збирався написати тобі. Твій чоловік уже там, і ми готові починати.

— Вибач, — кажу я. — Я трохи відволікся на парковці. Натрапив на ту жінку…

Езра презирливо хмикає. — Ага, я бачив, як вони цілувалися, коли заходив. Дуже професійно.

Мені стає легше від того, що він думає так само, як і я. — Ну, вона ж прекрасна.

— Е-е-е.

— Вона об’єктивно прекрасна.

— Якщо тобі подобається такий тип, — каже він так, що стає ясно: йому такий тип абсолютно не подобається. — У будь-якому разі, ти готова до цього?

Я обіймаю себе руками. — Чесно? Ні.

— Гаразд, ну, я б подумав, що ти брешеш, якби ти сказала «так». Він кидає мені співчутливу посмішку. — Послухай, це не буде легкий процес. Навіть у найкращих розлученнях завжди є певна кількість суперечок щодо того, що є справедливим. І це може бути болісним. Повір мені, я був по обидва боки.

Мої брови злітають вгору. — Ви розлучені?

— Так, — каже він, хоча більше ніякої інформації з цього приводу не надає. — Тож повірте мені, коли я кажу, що знаю, про що говорю. Ви готові?

— Зачекайте. — Я занурюю руку в сумочку й дістаю напівпрозорий кристал, який сховала в одній із внутрішніх кишень. — Ви могли б потримати це, коли ми зайдемо туди?

Я очікую, що він закотить очі, як це робить Джеремі, коли я пропоную йому кристали. Але замість цього він бере його і підносить до світла. — Що це?

— Прозорий кварц, — кажу я. — Він чудово привертає удачу. Притягує позитив і відштовхує негатив.

Він киває і засовує його в кишеню. — Здається, саме те, що нам потрібно.

Я йду за Езрою коридором до невеликої конференц-зали. Там уже сидять троє людей — один із них сам Джеремі, одягнений у ще один дорогий діловий костюм, потім жінка-посередниця на чолі столу, а чоловік, що сидить поруч із нею, — це, як я припускаю, його адвокат Леонард Гардвік. Судячи з його сивого волосся, Гардвік виглядає так, ніби має щонайменше на двадцять років більше досвіду, ніж мій молодший адвокат, і в ньому є щось дуже загрозливе. Хотіла б я, щоб він був на моєму боці.

Я сідаю навпроти Джеремі, який кидає на мене погляд, а потім обмінюється багатозначним поглядом зі своїм адвокатом. Езра сідає поруч зі мною і кладе свою папку на стіл поруч із собою.