Розлучення

Він не відповідає. Звісно, категоричне «ні» було б найкращим варіантом, але принаймні він не сказав «так». Це вселяє в мене впевненість, що в мене ще є шанс.

З іншого боку, чи я взагалі хочу його повернути після всього цього? Одне діло, коли у нас були «непримиренні розбіжності», але тепер, коли я знаю, що він зраджував мені, я дивлюся на нього по-іншому. Я не впевнена, що зможу коли-небудь пробачити йому це, навіть якщо він усвідомив, яку величезну помилку робить.

Але я так сильно хочу, щоб моя сім’я знову була повноцінною. Я завжди хотіла, щоб Тедді мав те життя, якого я ніколи не мала в дитинстві, — з двома батьками, які люблять його, в одній родині. І до того, як з’явилася Вероніка, ми були щасливі. Джеремі був трудоголіком — це не можна заперечувати — але він був милим і турботливим, чудовим татом, а також досі достатньо привабливим, щоб у мене підкошувалися коліна.

Чи варто рятувати наш шлюб?

Я не знаю, але сподіваюся, що так.

— Мені краще піти, — бурмочу я.

Він киває. — Гадаю, це гарна ідея.

Я розвертаюся й іду назад у бік місця, де припаркувала свій Lexus. Я майже доходжу до кінця доріжки, аж раптом чую за спиною голос Джеремі. — Наомі?

Я обертаюся. Він досі стоїть на ганку й дивиться на мене. — Що таке?

Він примружується, дивлячись на мене у місячному світлі. — Ти зможеш дістатися додому?

— А тобі не все одно?

Його брови зсуваються ще глибше. — Звісно, не все одно.

П’янкий настрій від вина минув, і я відчуваю себе вкрай втомленою. Але не настільки, щоб заснути за кермом. — Зі мною все буде гаразд.

Ми обоє стоїмо там хвилину, дивлячись одне на одного. Дивлячись на цього чоловіка, який є моїм чоловіком і батьком моєї дитини, я розумію, що, хай там що він зробив, за цей шлюб варто боротися. Але справа не тільки в цьому.

Я не довіряю тій жінці, яку він цілував. Можливо, він її кохає, але я бачила вираз її очей, і там не було кохання. Вона чогось від нього хоче.

І я з’ясую, чого саме.