Розлучення

4

______

Коли наступного дня я приїхала до школи, щоб забрати сина, я так сумувала за Тедді, що аж серце стискалося від болю.

Не дивно, що минулої ночі я майже не спала. Я надіслала Джеремі повідомлення, запитавши, чи можу я побажати Тедді на добраніч, і він на це відповів. Він сказав, що наш син уже спить і що ми побачимося завтра після школи. Хоча я й не очікувала, що він розбудить Тедді лише для того, щоб той сказав мені «на добраніч», це не завадило мені заснути в сльозах. А може, мої очі просто сльозилися від пилу. Важко сказати.

У будь-якому разі, зараз я виглядаю особливо жахливо. Коли тобі двадцять, ти можеш цілу ніч плакати, а наступного дня виглядати просто чудово. Коли тобі сорок два і ти проливаєш хоч одну сльозу, твої очі залишаються опухлими на весь наступний тиждень. Я прочитала в інтернеті, що пакетики з чаєм можуть допомогти, тож поклала по одному на кожне око, але це не допомогло, і я розлила чай усюди.

Я провела більшу частину дня, приводячи квартиру до ладу. У шафі були засоби для прибирання, тож я зробила все, що могла, аби зняти той шар пилу з усіх меблів і штор. Я поміняла всі простирадла і вимила ванну, особливо ту частину ванни, де, здавалося, росла цвіль. А ще я взяла всі ті коробки з додаткової спальні й запхала їх у шафу. Це не постійне рішення, але на кілька тижнів вистачить. Я пишалася собою, що встигла все зробити до того, як треба було забирати Тедді.

Забирати з дитячого садка доводиться шалено рано. Джеремі хотів, щоб Тедді відвідував дитячий садок на повний день, тому нам довелося брати участь у лотереї, щоб отримати місце. Але ви знаєте, що таке дитячий садок на повний день? Це з дев’ятої ранку до другої пополудні. П’ять годин. І все.

І саме тому я не встигла знайти час, щоб відновити свою медичну практику.

Приватна школа Тедді розташована на вершині вражаюче великого пагорба, а парковка — внизу. Я не ходжу в спортзал так часто, як Джеремі, але я піднімаюся на цей пагорб щодня, і це насправді досить інтенсивне фізичне навантаження. Принаймні, я так припускаю, зважаючи на те, як я задихаюся, щоразу добираючись до входу в школу. Я впевнена, що це не допомагає вирішити проблему мішків під очима.

Ближче до закінчення занять батьки збираються невеликими групками на пишній зеленій галявині біля школи. Здебільшого це жінки, за винятком одного-двох татусів, які завжди стоять наодинці. Мої дві найкращі подруги-мами — які також стали моїми двома найкращими подругами — це Ешлін і Шеріл, і вони вже прибули та заглибилися в розмову, коли я приєднуюся до них, все ще задихаючись від того дурного пагорба.

— Привіт, Наомі, — каже Шеріл. — Ти щось зробила зі своїм волоссям?

Я сором’язливо торкаюся свого каштанового волосся, яке я зібрала у хвіст, сподіваючись, що він буде стильно розпатланим, але тепер підозрюю, що він просто розпатланий. Вода в душі була лише теплою — доведеться повідомити про це Джеремі, щоб ми могли це якнайшвидше полагодити — і я також підозрюю, що мої сльози негативно вплинули на мої волосяні фолікули.

— Вчора був важкий день, — кажу я. — Ми починаємо ремонт у будинку. Це була ідея Джеремі.

— Ооо. — Ешлін пожвавішала, бо вона обожнює такі речі. — Який ремонт?

— Ну, по-перше, ми переробляємо кухню.

—Щасливиця. — Ешлін почухала ніс лівою рукою, і я помітила величезний діамант на її безіменному пальці. Її чоловік — адвокат, що спеціалізується на справах про ДТП, і він у цьому справді вправний. Джеремі заробляє достатньо, щоб легко дозволити собі таке кільце, але я попросила його купити мені гарне блідо-рожеве кільце з морганітом замість діаманта. — Я постійно прошу Роджера переробити нашу кухню, а він постійно відкладає це на потім. Джеремі такий турботливий.

— І він такий сексуальний, — хихикає Шеріл.

Я сміюся разом з ними, ніби це жарт, хоча справді вважаю, що мій чоловік привабливіший за більшість інших, яких я зустрічала. А багато з них щонайменше на десять років старші за нього.

Мені пощастило.

— Гей, Наомі, — Ешлін штовхає мене ліктем. — Ми з Шеріл намагалися щось вирішити, але не можемо визначитися. Нам потрібна твоя думка.

— Звісно, — кажу я. Сподіваюся, це питання з медицини. Було б приємно відчути себе корисною в цьому плані.

Ешлін посміхається мені, показуючи рот, повний зубів, які, я впевнена, є коронками. Зуби Джеремі такі ж рівні й білі, як і її, але його — справжні.

— Як ти думаєш, Кора Янзен зробила собі груди?

Кора Янзен — мама маленького хлопчика на ім’я Зак, який ходить у той самий дитячий садок, що й Тедді. Єдине, що я про неї знаю, — це те, що вона розлучилася на початку року, хоча їхні стосунки розпадалися вже давно до того. За чутками, у неї був шлюбний договір, який її адвокат зумів розірвати на шматки. Я також чула, що вона змусила свого тепер уже колишнього чоловіка плакати.

І хоча вона стоїть зовсім сама, наче у неї чума, вона виглядає чудово. Я почуваюся повністю виснаженою, з млявим волоссям після цілоденного прибирання та великим светром поверх моїх штанів для йоги. Але Кора вдягнута у стильну жовту сукню, яка ідеально пасує до її платинового блонду довжиною до підборіддя. Її шкіра виглядає гладенькою, без зморшок і практично сяє. І так, її груди справді виглядають трохи пружнішими, ніж я пам’ятаю.

Я розумію, що обидві жінки дивляться на мене, чекаючи на мій вердикт. Ніби я світовий експерт з пластики грудей. — Не впевнена, — кажу я.

— Вона точно зробила, — наполягає Шеріл. — Шкода, що в мене немає фото «до».

— Я бачила, як вона фліртувала з чоловіком Ірен на тренуванні з софтболу. — Ешлін морщить ніс. — Слава Богу, що Роджер ніколи не хоче ходити на такі заходи.

Ніби почувши нашу розмову, Кора піднімає очі й дивиться на нас. Одночасно ми всі троє опускаємо погляд. Про Кору говорили весь рік, особливо після того, як вона трохи перебрала на батьківських зборах. Вона, мабуть, розуміє, що є предметом пліток. Я рада, що вона виграла розлучення, але не можу не шкодувати її через те, що її шлюб розпався.

Я рада, що одружена з милим, турботливим чоловіком, який любить свою сім’ю і здивував нас чудовим ремонтом нашого будинку.

За кілька хвилин урок Тедді закінчується. Оскільки це дошкільнята, нам доводиться підходити до дверей і забирати дітей поодинці, щоб переконатися, що їх не викрадуть. Я ціную таку обережність, але підозрюю, що викрадачеві тут не пощастило б. Кілька місяців тому нового прибиральника ледь не заарештували, коли п’ять пар батьків не впізнали його й одночасно викликали поліцію.