Розлучення

68

______

Я якнайшвидше піднімаюся рештою сходинок.

Як наказав Флетчер, я зачиняю за собою двері. Щойно решта алкоголю спалахне, ніщо не зможе стримати цей вогонь. Але це може дати мені додаткову хвилину-дві. І це може вирішити все.

Я мчу сходами на другий поверх, піднімаючись по дві сходинки за раз. Кімната Тедді друга ліворуч, і двері зачинені. Я пробую повернути ручку, але вона не крутиться. Я стукаю кулаком у двері.

— Тедді! — кричу я. — Відчини двері! Нам треба вибиратися звідси!

Спочатку я взагалі не чую його відповіді. Але потім з-під дверей долинає його тихий голосок. — Які кодові слова?

Що?

— Тедді! — Мій голос межує з істерикою. — Я не знаю кодових слів, але будинок горить! Ти мене чуєш, Тедді? Нам треба вибиратися звідси!

— Я не можу вийти зі своєї кімнати, поки ти не скажеш мені кодові слова, — вперто каже Тедді. — Мама й тато так сказали!

Я б’ю долонями по дверях. — Тедді, нам треба вибратися звідси! Будь ласка! Якщо ми не виберемося прямо зараз, ми обидва загинемо!

За дверима панує тиша. Я чую тихе схлипування і розумію, що це плаче Тедді. Він не знає, що робити.

І ось запрацювала пожежна сигналізація.

— Тедді! — я знову стукаю по дверях. — Відчини ці двері негайно!

— Не можу. — ридає він. — Мені не можна!

Ох, не можу повірити, що це відбувається. Я відступаю на кілька кроків, а потім намагаюся протаранити двері плечем. Але цей будинок, очевидно, дуже міцно збудований, бо двері й не ворухнулися, а я, здається, вивихнула собі плече чи щось таке.

Гаразд, Тедді не відчинить ці двері без кодового слова. Що мені з цим робити?

Джеремі знає кодове слово. Я мушу з ним поговорити.

На жаль, мій телефон лежить внизу. Я не хочу залишати цей коридор, але мій єдиний шанс витягнути Тедді з цієї кімнати полягає в тому, щоб збігти вниз, взяти телефон і попросити Джеремі допомогти мені.

Я щодуху біжу сходами на перший поверх. Пробігаючи повз двері підвалу, я помічаю, що нижня частина дверей тепер обпалена, а з-під них валить купа диму.

Хто б там не був у тому підвалі, йому точно кінець.

Але я не можу про це думати. Я знаходжу свій телефон на журнальному столику й хапаю його. А потім щодуху біжу до сходів.