Страница 84 из 114
— Ми зі Стюартом знову були б разом. Він сказав би, що ніколи не переставав
мене кохати. Через рік чи десь так вони розлучилися б, і ми одружилися б. Як
ми й планували. Тільки тоді ми стали б ще відомішими. Насправді відомими, а
не тільки як персонажі реалітішоу.
— А як же Дрю?
— Я знаю, що вона говорила з продюсерами щодо зйомки її власного сезону
«Самотніх панянок», — сказав Стюарт. — Не знаю, чи домовилися вони.
Принаймні ця частина мала сенс. Я могла уявити обкладинку журналу
People
з фото Дрю, що дивиться в далечінь, красива та скорботна, та із заголовком:
«РОЗБИТЕ СЕРЦЕ СПАДКОЄМИЦІ». А потім через кілька місяців — Дрю із
широченною усмішкою тримає в руках купу різнокольорових краваток-метеликів, які одиначки на «Самотніх панянках» роздають своїм
залицяльникам-чоловікам. «ПОВЕРНЕННЯ ДРЮ!!!» Я уявила собі хештеги:
#самотніпанянки, #шукаюлюбов, #проблемиодиначки і #полюбиспершусебе. Я
подумала про всіх самотніх жінок у пошуку, котрі стежили б за її історією по
телевізору та в соцмережах, про всі компанії, які хотіли б урвати свій шматок.
Можливо, вона навіть стала б обличчям якогось додатка для знайомств, якби
не знайшла чоловіка на шоу.
— А в Стюарта були б гроші, щоб розпочати свій бізнес, — сказала Коріна.
Після такого зізнання Стюарт ще дужче відкинувся на дивані, наче сподівався
провалитися в щілину між подушками.
— Гроші з трастового фонду? — здогадалася я. На його сумний кивок я
додала: — На мозкові смузі?
— Ти думаєш, це жарт. — На шиї Коріни повипиналися вени. На щоках у неї
проступили негарні яскраво-рожеві плями. — Це буде щось крутезне. Просто
почекай. Ось побачиш.
— Отже, Стюарт започаткував би свій бізнес. Розбагатів би, — сказала я. —
Ви всі троє прославилися б. Ви двоє могли бути разом, і всіх показали б по
телевізору. Я щось пропустила?
— Так. Ти пропустила саму суть. У тебе все звучить так, наче Дрю була б
жертвою. — Губи Коріни скривилися, оголивши зуби. — Наче це була змова
проти неї, тим часом як насправді ми все це придумали разом. Дрю знала
рахунок. — Вона звела підборіддя. — І вона на це заслуговувала. Щоб її кинули
в день весілля. Вона була стервом. — Голос Коріни був низький і розлючений.
— Стовідсотковим стервом, на двадцять чотири карати. Я тобі гарантую, єдина
причина, чому вона хотіла, щоб ти була поряд, — вона хотіла, щоб на неї
підписалася зграя товстух.
Я відчула, як у животі в мене все стискається, як усе моє тіло раптом сповнив
холод. «Це неправда», — прагнула я сказати, але Коріна говорила далі.
— Хочеш дізнатися, якою насправді була твоя подруга? Тобі цікаво, як усе це
почалося? — Стюарт сидів, втупившись у підлогу, а Коріна підхопилася й
підскочила до мене — її лляне волосся розвівалося, з нафарбованих губ летіла
слина, щоки палали. — Вона побачила Стюарта по телевізору. Отоді, коли шоу
почало виходити в ефір. І вирішила, що має його повернути.
Я стояла нерухомо, думаючи, що це цілком можливо й навіть досить імовірно.
— Після перших десь трьох епізодів вона, побачивши злет Стюарта, йому
подзвонила. Спочатку це були такі улесливі балачки. — Коріна заклала волосся
за вуха й підвищила голос до солодкавого фальцету: — «О, я припустилася
жахливої помилки, коли кинула тебе. Ти єдиний чоловік, якого я хочу, я так
тебе кохаю». — Коріна закотила очі. — Чи щось на кшталт. Коли Стюарт на це
не повівся, коли сказав їй, що кохає мене і що він уже пішов далі, тоді вона
запропонувала гроші.
Я подивилася на Стюарта.
— І все, що тобі треба було зробити… що? Одружитися з нею таємно, потім
удати на деякий час, що заручений, і кинути її біля вівтаря?
— О, у неї був цілий перелік вимог, — сказала Коріна. — Вона хотіла весілля
в червні на Кейпі. Хотіла, щоб це було в газетах і журналах. Хотіла п’ятсот
тисяч підписників в інстаграмі, п’ять великих корпоративних спонсорів. Вона
хотіла перемогти. Принаймні на деякий час. Для неї все було змаганням, їй
завжди потрібно було перемагати.
У голові в мене пульсувало, а обличчя досі здавалося заціпенілим, наче на
морозі.
— І Дрю була згодна, щоб її кинули біля вівтаря?
Стюарт прокашлявся.
— Мені так здалося, що, можливо, у неї також був хтось інший, — вимовив
він. — Вона не залишилася б самотою.
— То чому вона просто не одружилася з тим хлопцем? Вона могла бути з тим, кого кохала, й отримати гроші.
— Пе-ре-ма-га-ти, — промовила Коріна. — Це не було б перемогою. Вона не
могла просто одружитися з якимось хлопцем, це мав бути такий хлопець, як
Стюарт, а відбити його в когось — то була типу вишенька на торті.
Вона повернулася на своє місце на дивані й пригорнулася до Стюарта. Той
пестив її по голові, бурмочучи щось, що мені не було чутно.
— Ти коли-небудь кохав її? — запитала я в нього. — Чи вона тобі принаймні
подобалася?
Стюарт довго мовчав.
— З Дрю було весело. Коли ми познайомилися в Крофті, вона, знаєш, завжди
була готова гарно провести час. Але зрештою… — Його голос дедалі тихшав.
— У неї була мета, а я став для неї способом досягти її.
Ми втрьох озирнулися, коли почули, як відчинилися двері. На порозі стояла
Лілі Кавано. Обличчя в неї було порожнє, як витерта дошка. Очі тонули в
глибоких сірих колах. Вони розширилися, коли жінка побачила Стюарта з
Коріною разом на двомісному диванчику. Потім її тіло обм’якло, вона
прихилилась до одвірка, а очі закотилися так, що стали схожі на два білі
півмісяці. Стюарт кинувся до Лілі та встиг схопити за плечі за мить до того, як
вона гепнулася б на підлогу.
Розділ сімнадцятий
— Покличте медсестру! — вигукнула я, коли Стюарт поклав маму Дрю на
диван.
Я почула тупотіння ніг, що віддалялося, — і сподівалася, що то Коріна.
— Можеш принести їй води? — запитав Стюарт.
Я саме виходила з дверей, коли місис Кавано розплющила очі. Вона
подивилася на Стюарта, потім на мене, губи в неї затремтіли.
— Моя дитина, — прошепотіла жінка.
Я опустилася біля неї навколішки та взяла її за руку.