Страница 62 из 114
місяці тому. Він знає, що її труп знайшли в джакузі біля моєї спальні. Знає, що
хлопець, який міг би підтвердити моє алібі, зник. І, може, навіть знає, що на мій
телефон надходили повідомлення про вбивство Дрю.
— Послухайте, — сказала я тихим, але, слава Богу, рівним голосом. — Я була
дуже рада, що Дрю запросила мене на своє весілля. Я зраділа, що їй досі не
байдуже до мене й вона хоче, щоб я долучилася до її великого дня. Я була
щаслива, що я тут. У мене не було жодних причин бажати її скривдити.
Мак-Майклс вдивлявся в мене, здавалося, цілий тиждень. Я тримала ледь
теплу чашку кави, чекаючи, що зараз він скаже мені почати розповідь спочатку, як робив уже двічі. Натомість він підвівся, розвернувся й потягнувся до полиці
в себе за спиною, на якій стояли всякі технічні штуки для кухні від
Cuisinart
і
штабелі запасних тарілок. Він узяв звідти стос паперів і простягнув мені.
— Що це? — запитав слідчий.
Я витріщилася на першу сторінку, оформлену в стилі весільного запрошення.
«Вас сердечно запрошено (як спонсора) на весілля Дрю Кавано та Стюарта
Лоу» — було написано на ній пишно оздобленими літерами, понахиляними
навсібіч. Була там і фотографія Дрю та Стюарта, яку я вже бачила в її
інстаграмі. Щаслива пара стояла перед Ейфелевою вежею. Дрю простягала
руку, показуючи обручку, а Стюарт обіймав її, притискаючи до своїх грудей.
От тільки фото було відредаговано — до їхніх спин ніби кріпилися порожні
цінники з написами «МІСЦЕ ДЛЯ ВАШОГО БРЕНДУ». Унизу запрошення був
заклик: «Скажи “так” сукні (авіакомпанії / готелю / весільним сувенірам / вину).
Будь ласка, не змарнуйте такої виняткової нагоди синергії брендів».
Я перегорнула сторінку й побачила зображення ліжка, що стояло на пляжі
минулого вечора, і фото якихось узагальнених наречених на кручі над океаном, які обмінюються обітницями на заході сонця. «МІСЦЕ ДЛЯ ВАШОГО
ХЕШТЕГА» — припрошував текст, і ще більше порожніх цінників та стрілок
указували на ліжко, килимки, її сукню, його годинник.
— Це маркетингова презентація, — сказала я слідчому.
— Що-що?
— Маркетингова презентація. — Я сіла рівніше та стиснула ноги, намагаючись думати. — Запрошення для компаній розмістити свою рекламу в
соціальних мережах Дрю та Стюарта.
Я перегорнула листівку. Вона складалася із чотирьох сторінок, з яких було
зрозуміло: двоє красивих молодих інфлюенсерів, що в кожного з них є сотні
тисяч фанатів і підписників, одружуються, і різні бренди, від авіакомпаній до
готелів, від продавців модного одягу до доставників товарів для дому, запрошені взяти участь у цьому дійстві. «Розкошельтеся, — закликала листівка,
— і побачите свій бренд представленим та згаданим у темі ВЕСІЛЛЯ РОКУ, ПРО ЯКЕ ГОВОРИТИМУТЬ УСІ. На прекрасному приватному пляжі
невимовно гарного Кейп-Коду, штат Массачусетс, Дрю Латроп Кавано з
“Корпорація Кавано” скаже “так” Стюартові Едварду Лоу, зірці шоу “Самотні
панянки”, — прочитала я. — Мільйони міленіалів жадібно стежать за їхніми
сторінками, щоб побачити фотографії та відео церемонії, вечірки, афтепаті за
участю діджея
DJ 7en
з Лос-Анджелеса та щасливої пари, яка насолоджується
найкращим медовим місяцем в історії людства. Гламур, присутність
знаменитостей і, можливо, один чи навіть кілька сюрпризів гарантовано! Нехай
споживачі, дивлячись на все це, побачать і ваш бренд!»
— То що це означає? — запитав слідчий.
Я відчувала, як мені забиває дух, ніби я впала з великої висоти й невдало
приземлилася.
— Дрю зі Стюартом намагалися знайти спонсорів для весілля.
Слідчий Мак-Майклс насупився.
— Спонсорів?
— Так. Компанії, які заплатили б за те, що їх згадають на сторінках Дрю та
Стюарта в соціальних мережах.
Я розгорнула третю сторінку, де був розклад подій, з юзернеймами з твітеру
та хештегами виноробні, служби кейтерингу та діджея — схоже було, що дехто
надав свої товари та послуги за гарантоване висвітлення перед аудиторією, яка
стежитиме за весіллям. На останній сторінці було розміщено біографії Дрю та
Стюарта, а також вказано, скільки підписників у них у твітері, на фейсбуці, в
інстаграмі та снепчаті. Під ними був перелік інших гостей весілля, з фото та
статистикою. «У грандіозному святкуванні візьмуть участь відома
косметологиня Мінерва де лос Сантос, — прочитала я, — та висхідна зірка, інфлюенсерка / афрофутуристка Наталі Джоннсон». У мене перехопило дух, коли просто під фотографією Наталі в поляризаційних окулярах кольору
металік і квітковому вінку я побачила власне обличчя. «Плюс-сайз
інфлюенсерка Дафна Берґ буде задіяна у весільній церемонії», — сказано в
листівці. На знімку, який вони взяли з моєї сторінки в інстаграмі, я у вбранні
від Ліли позувала перед цегляною стіною, яка, здається, бодай раз правила за
фон кожному нью-йоркському інфлюенсерові.
Я витріщалася на той аркуш. У роті пересохло, в очах пекло. «Вона мене
використовувала, — подумала я і відчула, як усередині щось стислося. — Ну, звичайно, використовувала. Звичайно, вона не хотіла, щоб я знову стала її
подругою». Певна річ, у неї були приховані мотиви. Вона хотіла задіяти
товстих дівчат, щоб ми відчули себе задіяними, а насправді нічого для цього
задіяння не роблячи. І я була приманкою, символом, прапором, яким вона могла
розмахувати перед моїми сестрами, переконуючи, що вона на їхньому боці.
Я зіщулилася, згадуючи окремі моменти вечірки й те, що казала Дрю, та
усвідомлюючи, що я мала б збагнути це все значно, значно раніше. Я згадала, як знімальна група ходила пляжем, як Дрю з фірмовим коктейлем у руці давала
інтерв’ю, яке, мабуть, транслювали в прямому ефірі в її стрічці. Пригадала, як
помітила хештег виробника матраців на картці біля ліжка на піску і як Дрю
змінила тему розмови. «До нас звернулося всього кілька брендів, і ми
подумали: чому б і ні?»
Я, мабуть, на вигляд була така сама шокована, як і почувалася, бо голос Мак-Майклса був майже ласкавим.
Він запитав:
— Ви не знали про це?
Я похитала головою і чекала, що він скаже: «Здається, ви взагалі небагато