Страница 44 из 114
Унизу на пляжі роїлися бригади робітників, які облаштовували численні
намети. Весільна церемонія мала відбутися на виноробні за кілька кілометрів
звідси, а сьогоднішня вечеря-репетиція та завтрашня передвесільна фотосесія
— на пляжі. У Труро не було розкішних готелів, тож, на додачу до повністю
зайнятого найгарнішого готелю в Провінстауні, Кавано орендували пів десятка
будинків на узбережжі неподалік від родинного гніздечка Латропів, де мали
зупинитися організатори весілля та найближчі родичі. Кожному будинку з
такої нагоди дали власну назву. Ми з Дрю жили в «Зірці над морем», триповерховому будинку з чотирма спальнями. Наші кімнати були на другому
поверсі, а ще дві — на першому, більша частина якого була перетворена на спа
/ салон краси / гардеробну, з масажними столами, дзеркалами та кріслом з
відкидною спинкою, побіля парової сауни, якою мала користуватися
косметологиня / дружка Мінерва. Верхній поверх правив за одну велику
кімнату — об’єднану кухню / їдальню / вітальню, з вікнами від підлоги до стелі, що виходили на затоку. Кейтери облаштували його як готельний номер-люкс зі
шведським столом — сніданок, обід і вечеря, а також закуски між ними, не
кажучи вже про цілодобовий відкритий бар.
Стюарт зі своєю компанією розташувалися поряд, у будинку під назвою
«Морський бриз». Батьки Дрю та її бабуся з дідусем по материнській лінії
мешкали в будинку сім’ї Латропів, «Морському склі». Інших, менш важливих
учасників і гостей, розселили в «Плавнику», «Морській зірці» та «Чистих
водах» (цей останній будинок, прошепотіла Дрю, стояв по інший бік Траси 6, і
звідти не було навіть видно моря).
Повернувшись до своєї кімнати, біля підніжжя велетенського ліжка я
побачила плетену лавку з морської трави з величезним кошиком, оздобленим
стрічкою зі словами «Ласкаво просимо на наше весілля» в центрі та підписом
#ДРЮТАСТЮ під нею.
Кошик був повний смаколиків, які Дрю ретельно добирала, нескінченно
радячись зі мною. Там були пляшки вина та ігристого просеко, мішечки
копчених і зацукрованих горішків, бісквіти й крекери, великий вибір
сухофруктів, в’ялений лосось і паштет з луфаря, шоколадні трюфелі, усі окремо
позагортані в золотисту фольгу, набір для порятунку від похмілля, до якого
входили адвіл, алка-зельцер, якийсь засіб на травах від головного болю та
презервативи («На випадок, якщо хтось із друзів Стюарта надто розгуляється»,
— підморгнула мені Дрю). Я знала, що у ванній будуть мила, скраби й
бомбочки для ванни з монограмою, а також бритви, зубна щітка та паста, ополіскувач для рота, лак для волосся, пінка й шпильки та взагалі майже все, що хтось із гостей міг би забути. «Найближча аптека — в Провінстауні», —
пояснила Дрю. Там були й мої подарунки — я зробила саше з ароматом лаванди
та вербени, перев’язані звивистими сріблястими стрічками, з вишитою
монограмою Дрю та Стюарта. У кошику, між сирними паличками та пакетом
кураги, трапилася велика картка зі щільного картону з розкладом подій на
вихідні та написом «Вітаємо на Кейп-Коді» золотистими літерами нагорі. Я
взяла її і переглянула.
— Є спеціальний додаток для весілля?
— Там є розклад, карти та хештеги на всі випадки. А тепер ходімо, — сказала
Дрю, витягла з кошика пляшку просеко й підняла мене на ноги. — Вечірка
починається за три години! Треба підготуватися! Розім’ятися!
— Постривай! Я завантажую додаток, — опиралась я, а Дрю вдавала, що тягне
мене до дверей.
Біля океану в мене завжди поліпшується настрій, а поряд із запальною Дрю, у
розкішній обстановці та з валізою, повною прекрасного одягу, за який мені
платили, щоб я його носила, було майже неможливо не почуватися щасливою.
— Я тебе благаю. Ти, мабуть, знаєш розклад краще за мене, — сказала Дрю.
Може, це була й не зовсім правда, але я принаймні уявляла собі ці вихідні в
загальних рисах. Сьогодні буде вечеря-репетиція, поєднана з пікніком на пляжі.
Завтра вранці — йога на сапбордах для охочих, потім бранч для гостей-жінок у
нашому будинку, в «Зірці над морем», водночас із бранчем для чоловіків у
сусідньому «Морському бризі». Після бранчу нам усім зроблять зачіски й
макіяж, ми вдягнемося в сукні.
Фотографи хотіли, щоб ми вийшли на пляж рівно о п’ятій, саме тоді, коли
сонце, сідаючи, забарвить повітря в персикові, мандаринові та золоті кольори
(«Захід сонця на Зовнішньому Кейпі просто чарівний!» — сказала мені Дрю, а
я вирішила не згадувати прочитаної наукової статті із
Scientific American
, у якій
пояснювали, що ці прекрасні заходи сонця — результат забруднень, принесених на східне узбережжя). О шостій тридцять приїде автобус, щоб
відвезти нас на виноробню. О сьомій струнний квартет заграє весільний марш
і розпочнеться церемонія. Після її завершення буде час коктейлів і вечері на
виноробні, а потім танці на всю ніч — спочатку під виступи гурту, а потім під
діджея, який з такої нагоди прилетів з Нідерландів. Урахували кожнісіньку
дрібничку, аж до встановлення фунікулера для гостей, надто слабких чи надто
сп’янілих, щоб самостійно подолати чотири сходові прольоти, коли вони
повертатимуться з пляжу до будинків.
«Не рахуй чужих грошей», — любила казати моя бабця. Загалом я намагалась
дотримуватися цієї поради, але з наближенням весілля мені здавалося, що
майже неможливо не підраховувати мимохіть, скільки вся ця подія
коштуватиме. Оренда будинку, в якому ми жили, обходилася у вісімнадцять
тисяч доларів на тиждень. Я це знала, бо подивилася в інтернеті. Вартість інших
має бути десь така сама. Потім — кошти на їжу й музикантів (струнний квартет
на церемонії, гурт з двадцяти людей на вечірці, крутезні діджеї, котрі летять з
Лос-Анджелеса та з-за кордону). Ще флористи з Нью-Йорка й візажисти звідти
само. Тільки сукня Дрю коштувала дорожче, ніж будь-яка машина, на якій
доводилося їздити моїм батькам, і це лише одна з трьох, які вона вдягатиме на
своє весілля. Зрештою вся ця штука може стати в понад мільйон доларів. Багато