Страница 36 из 114
косметолог», — подумала я, відчуваючи, що в мене злегка паморочиться
голова. Ще б пак!
Я познайомилася з Наталі, помічницею Дрю, приголомшливою молодою
жінкою з темною блискучою шкірою, повними червоними губами та
вкладеними короною кучерями, які обрамляли її обличчя та додавали
сантиметрів десять зросту. У Наталі були широкі золоті браслети на обох руках
і золоті видовжені сережки у вухах.
— Ти маєш побачити інстаграм Наталі, — сказала Дрю. — Вона робить такі
афрофутуристичні штуки в стилі стимпанк. Це щось дивовижне!
Я познайомилася з двоюрідною сестрою Пет, вагітною, і з двоюрідною
сестрою Клер, яка щойно народила. Вони нагадали мені Ейнслі та Ейвері в
школі: обидві були блідими, недосконалими копіями Дрю, з варіаціями на тему
її обличчя та волосся. Пет, здавалося, от-от просто лусне. «Ще вісім тижнів»,
— сказала вона з напруженою усмішкою. З її обличчя видно було, що я не
перша з гостей запитую, коли їй народжувати. У Клер був такий примарливий, безсонний вигляд, який я бачила вже раніше в матерів з новонародженими
дітьми. Вони втомлено всміхнулися Дрю, а мені мляво потиснули руку.
— А тепер познайомся з Коріною!
Дрю підвела мене до білявої жінки в сукні з хаотично позшиваних клаптів
бежевого та кремового мережива. Коріна була зовсім крихітною, десь метри
півтора на зріст, з губами, схожими на трояндові бутони, і широкими світло-блакитними очима. Частина її волосся була заплетена в тонку косу, що
прилягала до голови. Решта вільно спадала до середини спини. Вона здавалася
якоюсь потойбічною, як казкова принцеса, з тим своїм мрійливим поглядом і
волоссям, таким білявим, що під цим освітленням здавалося майже сріблястим.
— Привіт, любенька, — сказала Дрю, схиляючись, щоб обійняти Коріну.
— Привіт, сонечко, — відповіла Коріна тим свистячим шепотом, який я
пам’ятала ще з шоу. — Дуже дякую за запрошення. — Вона широко
розплющеними очима озирнулася навколо зі щасливим обличчям. — Нью-Йорк дивовижний. Велике яблуко. Повірити не можу, що я тут!
— Ти вперше в цьому місті? — запитала я.
— Уперше після шоу.
— А, точно, — сказала я, згадавши.
Команда «Самотніх панянок» приїздила до Нью-Йорка на довгі вихідні. Одну
з претенденток — не Коріну — вибрали для побачення мрії: прогулянка
Центральним парком у кареті з кіньми, а потім вечеря в ресторані, який
заплатив за можливість бути представленим у шоу. Решта жінок залишалися в
готелі, вступаючи у все нові й нові змови та пліткуючи перед камерами.
— Але ви не надто багато гуляли, еге ж?
Вона похитала головою, затріпотівши сріблястим волоссям.
— Я просто рада бути тут. І така схвильована! Хочу побачити Статую
Свободи… і Емпайр-Стейт-білдінг… і Таймс-сквер…
Ми з Дрю перезирнулися над її головою з розумінням як корінні жительки
Нью-Йорка.
— І ще в мене зустріч з агентом! — додала Коріна.
Голос у неї був високий, з придихом, ніби вона намагалася зобразити
маленьку дівчинку.
— Для діджеювання? — запитала я.
— Для інстаграму! — відповіла Коріна. Вона розплющила очі ще ширше. —
Зі мною вже хоче співпрацювати дієтичний чай. І тренажер для талії!
— Щастить тобі, — сказала Дрю, ще раз закотивши очі над головою Коріни.
Я змусила себе всміхнутися. Звичайно, всі учасники всіх реалітішоу —
ходовий товар у соціальних мережах. Звичайно, до Коріни в чергу
вишикувалися бренди, котрі хотіли з нею співпрацювати. Звичайно, мені
довелося зазнати приниження та сорому, щоб дістати свою крихітну дещицю в
інтернеті, тим часом як мініатюрні білявки дістають славу й багатство на
тарілочці, разом із чашечкою дієтичного чаю та тренажером для талії.
Звичайно.
Сором, заздрість і безсила лють охопили мене. Я змусила себе дихати, зосередившись. Назви п’ять речей, які ти бачиш. «Багата людина, багата
людина, багата людина, багата людина і я», — подумала я і всміхнулася.
Коли Коріна пішла до бару, Дрю затягла мене в куток, де ми сіли на синій
оксамитовий шезлонг.
— То як тобі Стюарт?
Що я могла сказати?
— Він здається чудовим. Дуже доброзичливий і розумний.
Дрю зиркнула на мене водночас із симпатією та роздратуванням.
— І все?
— Ну, ми, власне, з ним не розмовляли.
Вона закотила очі:
— Про що розмовляти? Він спокусливий, знаменитий, навчався в Гарварді. І
збирається заснувати найдивовижніший бізнес. — Дрю випрямила спину, підвела підборіддя й склала руки на талії. — Два слова, — сказала вона, усміхаючись куточками рота. — Мозкові смузі.
Я кліпнула.
— Він буде виготовляти смузі, що живитимуть мозок! Смузі з органічних
інгредієнтів, розроблені для підвищення розумової працездатності.
— То це будуть не смузі з мізків?
Дрю похитала головою.
— Ні, не з мізків. Лише вівсяне молоко й конопляна олія. Фолієва кислота.
Марганець. Це все такі корисні штуки!
До нас квапливо підійшов Стюарт. Він усміхався, але на обличчі в нього була
легка тривога.
— Теревениш якісь дурниці про мої смузі?
— Нічого я про них не теревеню! — відказала Дрю, обійнявши його рукою за
талію і поклавши голову йому на плече. — Я розповідаю про них докладно, лише факти.
— Вона таки теревенить дурниці, — сказав Стюарт наполовину мені, наполовину самому собі. Його усмішка, здавалося, втратила кілька ватів
яскравості. — Це не дурниця. У нас серед головних є й дослідники. Науково
доведено, що ці інгредієнти підвищують працездатність.
— Розумову працездатність, — додала Дрю. — Не сексуальну. — Вона
підштовхнула його ліктем. — Може, через рік чи два й такими займемося.
Стюарт усміхнувся на всі тридцять два зуби й стиснув Дрю так, що здавалося, ніби їй може бути боляче.
— Сексуальні смузі! — вимовила я. Голос у мене був надто гучний, надто
щирий, надто врочистий. — Божечки. Майбутнє настало!
— Це ж бо очевидно. — Стюарт поглянув повз мене, на двері, і обличчя в
нього аж засвітилося, коли він побачив когось. — Бретте! — заволав він. —
Гей, чуваче, сюди!