Страница 105 из 114
шкода, але вона робить те, що повинна. Сказала, що я найкращий чоловік з усіх, кого вона знає, і що завжди мене кохатиме. Обіцяла, що повернеться до мене, коли зможе, і ми будемо разом. Але зрозуміє, якщо я вирішу її не чекати.
Нік і Дарші разом подивилися на мене. Я здогадувалася, про що вони
думають: чи знає щось Адітья про ту домовленість? Чи варто йому сказати? Чи
допоможе йому, якщо він знатиме, що Дрю не кохала Стюарта, що шлюб був
заради грошей, а заручини — просто шоу? Чи це тільки все погіршить?
— Вона говорила, коли саме? — нарешті запитала я. — Коли вона
повернеться?
Адітья витер щоку й похитав головою з рішучим обличчям.
— Я не питав. Це були фантазії. Мрія у квадраті. Вона зібралася одружитися
з кимось більш годящим — і край. Я не міг дозволити собі далі сподіватися на
те, чого ніколи не буде. А потім… пішов у той будинок… на вечірку… — Він
знову похитав головою. — Безумство. Проте мені треба було її побачити. А
потім після скандалу я дивився, як вона побігла сходами, і подумав, що… Я
подумав, можливо…
Хлопець стулив рота. Я згадала його в темряві, як він, у білій сорочці й
червоних шортах, зі склянкою води з льодом стояв у пітьмі біля спальні Дрю,
чекаючи. Чекаючи, що стане їй потрібен, що вона попросить: «Забери мене
додому».
— Я розумів, що вона нізащо не передумає. Принаймні це дуже малоймовірно.
Я тільки хотів з нею побачитись. Можливо, переконатися, що все насправді
скінчено.
— А поминки?
Він зітхнув.
— Я хотів попрощатися.
— А Дрю колись говорила щось про те, що в неї є єдинокровна сестра на Кейп-Коді? — запитала Дарші.
Адітья знову похитав головою, здивовано, але не шоковано.
— Це та дівчина, яку допитували поліціянти? — запитав він. Коли Нік це
підтвердив, Адітья провадив далі: — Дрю знала, що її батьки не щасливі. Їй
було відомо, що в батька були романи, фіґлі-міґлі з жінками на Кейпі. Я знаю, вона підозрювала, що в нього є інші діти. Вона згадувала, що хоче для них щось
зробити, дати їм грошей. Казала, це не справедливо, що вона зростала з усіма
перевагами, яких вони були позбавлені.
Я слухала його, думаючи, що це була Дрю, якої я ніколи не бачила, — та, що
розуміла власні привілеї. Що намагалася зробити щось хороше.
— Тож, на вашу думку, хто міг захотіти її вбити? — запитала я.
Адітья сумно усміхнувся мені.
— Вона кривдила людей. Упевнений, ви це знаєте. Та Дрю, яку я знав, такого
не робила б. Але дівчина, якою вона була раніше, та дівчина була шкідливою.
— Він розгладив рушник для посуду в себе на колінах. — Вона розповідала, як
повелася з вами. Це одна з причин, чому Дрю була така вражена тим вашим
відео. Казала, ви взяли те, що було слабкістю, і перетворили це на силу. Вона
дуже цим захоплювалася.
Я голосно ковтнула. Нік поклав руку мені на плече.
— І вона почувалася винною за те, що накоїла у своєму житті, за ту шкоду, якої завдала. Вона віддавала гроші туди, де вони насправді були потрібні. І
віддавала свій час. Так вона й опинилася в репетиторському центрі. Вона
розповідала мені, що в школі домовилася з якоюсь дівчиною, щоб та склала за
неї тестування, і коли це з’ясувалося — то мало наслідки лише для тієї, іншої
дівчини.
Я згадала, як Стюартова сестра розповідала мені про скандал у Крофті. Це, мабуть, воно і є.
— Я чув, у школі це замовчали.
— А ви не знаєте, та дівчина, яка складала тест, навчалася в Крофті? —
запитала я. — Вона була однокласницею Дрю?
Він похитав головою.
— Дрю не подобалося про це говорити. Вона розповіла мені цю історію лише
один раз посеред ночі, у темряві. Я хотів увімкнути світло, але вона не
дозволила. Сказала… — Він зітхнув. — Вона хотіла мені розповісти, але не
витримала б, якби я дивився на неї. Їй було дуже соромно. Та інша дівчина була
стипендіаткою, і Крофт був для неї великим шансом. Після того, що трапилося, Дрю сумнівалася, чи вона взагалі зрештою хоч якось потрапила в коледж.
Дарші вже гуглила, але пошук за словами «Дрю Кавано Школа Крофт
тестування шахрайство виключення» не дав результату. І нас це не здивувало.
— У тих підготовчих школах уміють замітати бруд під килим, — сказала
Дарші.
— Зараз подивлюся, чи не трапиться список дівчат з її випускного класу, —
мовив Нік. За мить він уже зачитував короткий перелік імен. — Хтось із них
здається знайомим?
Я похитала головою. Дарші та Адітья теж. Ми розділили список і двадцять
хвилин шукали, уважно вивчаючи один за одним профілі в соціальних
мережах. Дівчата з Крофту були аспірантками, вивчали медицину та
юриспруденцію. Кілька з них уже були нареченими, двоє стали мамами. У
фейсбуці та інстаграмі, світлина за світлиною, я бачила випускні з коледжів, канікули на пляжах і новорічні ялинки, перегони
Tough Mudder
та ігри в регбі, вечірки для вагітних, хрестини, перші дні народження й щасливі пари, що із
широченними усмішками на обличчях тримали таблички «ПРОДАНО» перед
новими будинками. Одна дівчина викладала рецепти страв для
неандертальської дієти, інша — лише праві політичні гасла. Ще однієї, Кемон
Чароентаммават, узагалі не було в соціальних мережах.
— Якась бздура, — почула я бурмотіння Дарші.
— Гаразд. Далі шукатимемо ту, котра складала той тест, — сказала я.
Адітья кивнув.
— Думаю, це й виявиться хтось такий. Хтось, кого вона скривдила, навмисно
чи ні. Якась її знайома з Гарварду або зі школи, першої чи другої. Хтось із її
подорожей, жіночої спільноти чи з роботи.
«Забагато хтосів», — подумала я. Серце в мене завмерло.
Він залишив нам список з восьми жінок: імена, якщо він їх знав, та описи, якщо не знав. Сестри із жіночої спільноти, у яких Дрю в коледжі позичала
гроші, курсові роботи чи хлопців, одногрупниця, чию машину вона розбила.
Колишня подруга, з чиїм братом Дрю переспала, ще одна колишня подруга, чойого батька спокусила.
Жодне з імен та жоден з описів не здавалися знайомими та не збігалися з тими, кого я запам’ятала з весілля. Квапливий пошук у гуглі за словами «Дрю Кавано
автокатастрофа Гарвард 2012» нічого нам не дав, і, звичайно, пошук «Дрю