Соло. Книга 1

— Дев’ятнадцять, — відповів я, збагнувши, що в нас звичайна арифметика! Крім обов’язкових навичок виживання, аристократи зобов’язані вміти читати, писати, рахувати, танцювати, музикувати й навіть складати вірші. Знати історію, геральдику, географію, а також володіти якимось одним виробничим ремеслом. Зазвичай це або алхімія, або створення артефактів, хоча я знав кількох студентів, які заглиблювалися в ковальську чи шкіряну справу.

І зараз професор перевіряв, наскільки добре рахує простолюдин, нав’язаний його групі. Нумо перевіримо. Запитуй!

— Добре, й остання задача. У дівчинки стільки ж братів, скільки сестер, але в кожного брата вдвічі менше братів, ніж сестер. Скільки братів і сестер у цій сім’ї?

— У сім’ї семеро дітей, — відповів я після короткої паузи. — Чотири дівчинки й три хлопчики.

— Що ж, чогось тебе навчали. Дуже добре, — професор зробив позначки у своєму записнику. — Займи вільне місце. Отже, клас, сьогодні ми з вами вивчатимемо від’ємні числа!

Уроки йшли один за одним, і всі вони починалися однаково. Викладач заходив до кабінету, викликав мене до дошки й якийсь час мучив запитаннями, визначаючи рівень знань. Ні Наталі, ні Мілену жодного разу ні про що не запитали. На них узагалі не звертали уваги. І після третього уроку я зрозумів причину — тому що вони ще не пройшли вступне випробування! На найближчі десять днів вони перетворилися на тіні, яких просто не існує!

Хоча, як на мене, навіть добре, що Мілену ніхто не чіпав. Це Наталі навчалася вдома. Усе, що зміг дати Мілені батько, — сяк-так навчив її читати й писати. Про вміння рахувати навіть не йшлося. Ні, два і два магиня природи напевно складе, але пройти такий самий тест, який випав мені, точно не зуміє. Не кажучи вже про музикування, складання віршів і танці. Тут узагалі був суцільний жах.

Хоча ні, помилився. Справжній жах почався на тренувальному полігоні! Після теоретичних занять почалася практика, на якій увесь перший потік побачив жалюгідні потуги мага хаосу зробити хоч щось! Ні підтягнутися, ні відтиснутися, ні пробігтися. Усюди я був останнім! На смузі випробувань узагалі дістав такого удару маятником, що хвилин п’ять приходив до тями. Відчуття небезпеки не допомагало — маятник не бажав мене вбити. Навпаки, його метою було допомогти мені стати сильнішим. Увесь мій досвід і знання виявилися марними перед суворою реальністю — тіло не витримувало! Я був найслабшим студентом першого курсу.

І це породжувало насмішки на мою адресу. Троє дуелянтів, які вранці викликали мене на поєдинок, дивилися зверхньо. Вони вже не сумнівалися, що виконають свою місію й випруть мене з головного корпусу.

Дві години фізичних вправ перетворилися для мене на вічність, але я не здавався. Навіть коли сил уже не було, коли перед очима плавали кола, коли хотілося виблювати сніданок, я все одно підводився й намагався йти вперед. Воля воїна хаосу сильніша за його слабке тіло. Важко зараз — далі буде легше.

На обід я пішов сам. Навіть душ перед цим прийняв, а не гепнувся на землю від виснаження. Здавалося б, усе, на якийсь час неприємності закінчилися. Дуель увечері, є можливість відновитися, але викладачі академії так не вважали.

Слуги, які снували їдальнею, забирали таці з брудним посудом, але з-за столів ніхто не підводився. Мене не було тут чотири дні, і місцевих порядків я не знав, тож теж залишився чекати. Тим паче що ні Мілена, ні Наталі не намагалися підвестися.

Невдовзі стало зрозуміло, що відбувається, — до їдальні ввійшли викладачі.

— Третій курс, маги вогню! — промовив один із них. — За мною!

— Третій курс, маги води! — відразу почав другий. — За мною!

І так за всіма стихіями й курсами — студенти вставали й ішли за магами. Наталі побачила німе запитання в моїх очах і пояснила:

— Заняття з приборкання стихії. Навчають користуватися магією.

— Перший курс, група ректора! — несподівано пролунав голос одного з викладачів. — Вирушайте на тренувальний полігон. Два дні з трьох ви займаєтеся самостійно!

— Це що таке? — Наталі приголомшено почала озиратися. — Що означає «займаємося самостійно»?

— То ти не брехав, коли назвався нашим учителем? — Мілена все зрозуміла правильно й подивилася на мене. — Але ти ж маг хаосу! Як ти нас навчатимеш?

— Зараз розберемося, — відповів я, придушуючи роздратування. — Виходимо!

Викладачі почали забирати решту студентів, а ми вирушили на тренувальний полігон для магії. Він мало чим відрізнявся від малої арени Трімуса, хіба що не потрібно було платити за встановлення захисного купола.

Я відразу активував артефакт, закриваючи нас від випадкових поглядів, але це не допомогло. Поки я думав, із чого почати, на полігон прибули ще троє. Принцеса Розалін, її незмінний учитель і якийсь маг темряви. Він був одягнений у довгий плащ із глибоким каптуром, який повністю приховував обличчя. Якби не довге чорне волосся, що визирало з-під каптура, я б навіть не зумів розпізнати стихію.

Усі троє почали займатися з одного краю майданчика, ігноруючи нас, тож ми відійшли далі. Майданчик був невеликим, двом групам тісно, але прогнати прибулих ми не могли. Як і самі піти на інший майданчик — ми прийшли сюди першими!

— Гаразд, і чого ти зібрався зараз нас навчати? — майже з викликом запитала Наталі. — Ще одного заклинання другого рангу?

— Ні, — похитав я головою. — Заклинань ви навчатиметеся самі. Моє завдання — навчити вас відчувати канали зв’язку й пояснити, як правильно їх створювати. Сідайте. Перш ніж почати, потрібно розповісти теорію.

Почулися кроки. Обернувшись, я побачив принцесу та її вчителя.

— Не заперечуєш, якщо ми теж послухаємо? — з усмішкою запитав старий, ось тільки усмішка була такою, що в мене мурашки пробігли спиною. Відмова зараз прирівнювалася до смерті. Ні, сьогоднішній день точно вирішив відсипати мені всіх можливих неприємностей.

— Канали зв’язку, — почав я, приймаючи нових слухачів. Навіть маг темряви підійшов, щоб почути мою розповідь. — Розповідатиму на власному прикладі. Як я формував свої перші канали й що робив після цього. Ось що вчителі змусили мене зробити відразу після ініціації…

Розповідь вийшла трохи сумбурною — учитель принцеси постійно втручався, уточнюючи ті чи інші моменти. Причому після відповіді я розумів, що запитання поставили не просто так, а щоб розкрити один із моментів, які я пропустив, вважаючи їх очевидними. Усе ж давно мені не доводилося читати лекцію із загальної магії. Навички розгубилися.