Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 59 из 87

Розділ 15

— Що вони собі дозволяють?

— Аристократка поруч із простолюдинами?

— Та в них же різні стихії! Куди дивляться викладачі?

Церемонія привітання ще не почалася, але вже стала приводом для численних чуток, які академія обговорюватиме найближчими днями. Якось так сталося, що і Мілена, і Наталі вирішили ігнорувати загальноприйняті устої магічної академії Трімуса, висловивши бажання триматися поруч зі мною. Мілена йшла ліворуч, Наталі — праворуч, і обидві дівчини трималися так, наче були представницями вищої знаті, які зійшли до спілкування з черню.

Як я й думав, новина про другу дуель розлетілася академією досить швидко. Тепер у наш бік дивилися не лише студенти першого, а й старших курсів, оцінюючи наші можливості. І, судячи з поглядів, багатьом не подобалося те, що вони бачили. У дівчат не було сумок чи торбинок мандрівника, тому вони мали носити магічні палички на поясі, як це робить переважна більшість студентів.

Але ні в Наталі, ні в Мілени магічних паличок не було! А чутки, що почали розповзатися академією, з кожною годиною обростали дедалі більшою кількістю подробиць, які не мали жодного стосунку до реальності. Чого я тільки не чув! І що Наталі під час бою закликала водяного елементаля, і що створила область підвищеного тиску, і що закип’ятила кров у своїй суперниці, через що та втратила здатність говорити. Варіантів того, що сталося, було багато, а присутність поруч із нами Маргарет Бленґард, яка невідступно йшла за Наталі, лише породжувала нові.

Ми дійшли до центральної площі, де вже були вишикувані всі студенти магічної академії Трімуса. Другий і третій курси були вдягнені у форму, й різношерстий натовп першокурсників на їхньому тлі мав досить убогий вигляд. Начебто й одяг дорогий, але тут він був зовсім недоречним.

— На перший раз із тебе досить. — Наталі обернулася до Маргарет. — Наступного разу, Марґо, якщо ще надумуєш ляпнути щось образливе на мою адресу чи на адресу мого роду, змушу повзати за мною на животі. Сподіваюся, ти все зрозуміла. Іди!

Маргарет Бленґард утекла до групи аристократів, а ми забарилися. Наталі варто було піти за нею, щоб влитися до лав рівних їй за статусом, але залишати нас дівчині не хотілося.

— Як щодо того, щоб стати тут? — запропонував я, відійшовши вбік від групи простолюдинів. Ті дивилися на нас такими очима, наче ми були найбільшим кошмаром їхнього життя.

Заперечень не було, і в першого курсу з’явилося не чотири, як у всіх, а відразу п’ять груп. Вища знать, багатії, аристократи, простолюдини й трійця незрозуміло кого. Начебто вигнанці, але назвати їх вигнанцями було страшно.

Незабаром з’явилися викладачі, які зайняли місця навпроти студентів. Залунали фанфари, і під їхні звуки з’явився ректор. Його погляд анітрохи не змінився — він дивився на студентів із неприхованою зневагою. Ректор підійшов до трибуни й відразу, без жодного вступу, почав мовити:

— Метою магічної академії Трімуса є підготовка магів, здатних протистояти розширенню розломів на території Імперії. Найкращих випускників відправлять до Імператорської магічної академії, де вони продовжать удосконалювати свої навички й розвиватися як захисники всього живого. Решта повернеться додому, де продовжить животіти своїм жалюгідним існуванням бездар і дармоїдів.

Першокурсники зашепотілися. Вочевидь, не всім аристократам припали до душі слова ректора.

— Магічна академія Трімуса не зважає на теоретичну підготовку, — продовжив ректор. — Ви можете вивчити хоч тисячі книг, ідеально робити реверанси чи складати вірші, але якщо не вмієте знищувати потвор розломів, то не станете найкращими. Практика, практика й ще раз практика — ось запорука успіху в моїй академії! Лише той, хто працює не покладаючи рук, хто ходить до розломів, хто день і ніч тренується, бажаючи стати сильним, лише той увійде до числа найкращих!

Усі притихли — у голосі ректора почали прослизати емоції, наче він говорив про те, у що сам вірив.

— У кожного курсу буде три куратори, по одному на кожну групу. — Погляд ректора зупинився на нашій групі. Маг світла якийсь час дивився на мене й моїх супутниць, після чого виправився: — Цього року в першого курсу буде чотири куратори, по одному на кожну відокремлену групу. Куратори поговорять із кожним, визначать ваші прагнення в розвитку й складуть план розвитку, максимально відповідний цілям академії. Саме рішення куратора буде ключовим чинником для переведення вас на наступний курс, виключення з академії чи включення до групи найкращих студентів. Куратори другого й третього курсів уже визначені, зараз призначу кураторів першого курсу. Викладач вищої категорії, маг світла восьмого рангу, професор Лорант Лайтмор!

Один із викладачів, які стояли поруч із ректором, зробив крок уперед. Це був чоловік середнього віку з якимось дивно палаючим, можна навіть сказати, божевільним поглядом.

— Професор Лорант займатиметься групою простолюдинів першого курсу, — заявив ректор. — Викладачка вищої категорії, магиня світла восьмого рангу, професорка Альма Лайтмор!

Літня жінка зробила крок уперед, утупившись у свою групу важким немиготливим поглядом.

— Професорка Альма займатиметься групою звичайних аристократів першого курсу. Викладач вищої категорії, маг світла восьмого рангу, професор Патрікус Лайтмор!

Ще один чоловік середнього віку зробив крок уперед, і я всміхнувся. Вибір цього куратора був вельми обґрунтованим. Професор Патрікус був одягнений, як і всі викладачі, у форму академії, ось тільки й якістю вона здавалася кращою, і вишивки на ній було більше, та й прикрас на Патрікусі висіло стільки, скільки на всіх інших кураторах першого курсу разом узятих.

— Професор Патрікус займатиметься групами вищої знаті та впливових родів, — продовжив ректор. — І нарешті четвертий куратор першого курсу, який займатиметься несподівано утвореною групою порушників спокою та зневажників законів академії. Я особисто займатимуся цією групою! Ті, хто кидає виклик устоям моєї академії, мають бути достатньо сильними, щоб задовольнити всі мої вимоги до студентів.

З боку студентів першого курсу почулися насмішки. Вочевидь, нас уже зарахували до категорії невдах. Ось тільки якщо проаналізувати все, що сказав ректор, і накласти це на його зовнішність, ситуація виходить вельми цікава.