Соло. Книга 1

Розділ 9

Маєток роду Тельмар, клан Вогню. Місто Трімус

Глава роду Тельмар, шістдесятирічний маг вогню восьмого рангу Орлант Тельмар, зустрів світанок у робочому кріслі. Такого не траплялося вже десять років. Щопівгодини помічник мовчки приносив нові звіти, але в них не було відповіді на головне запитання — хто кинув виклик роду Тельмар?

У кого достатньо ресурсів, щоб так красиво все розіграти? Кому несподівано став цікавий Трімус? Особливо зараз, коли все так вдало почало складатися! Якщо в королівстві Дертан відчують недобре, вони можуть розірвати всі відносини! Хто взагалі знає про зв’язок Тельмарів із королівством Дертан?

Запитання, що залишаються без відповідей.

Мовчазний помічник приніс черговий звіт. Цього разу — результати перевірки вибухів. Маги вогню однозначно підтвердили, що обидва вибухи були наслідком дії заклинання восьмого рангу школи вогню й у всій області ним володіє лише Орлант Тельмар.

— Батьку, ти кликав? — До кабінету швидким кроком увійшов Ярґос Тельмар.

Тридцятирічний чоловік був магом п’ятого рангу й колись подавав великі надії. Вищі представники клану Вогню навіть запрошували Ярґоса до Кріалона, столиці Імперії, однак надовго він там не затримався. Столична аристократія не змогла прийняти буйної вогняної вдачі новачка, і після двох дуелей зі смертельними наслідками чоловіка попросили залишити Кріалон.

— Поясни, що ти влаштував учора ввечері в районі клану Води? — зажадав Орлант.

— Якась чернь не захотіла поступитися мені дорогою! — заявив Ярґос і навіть гордо випнув груди. — Я захищав честь нашого роду, батьку! Ніхто в Трімусі не сміє переходити нам дорогу, особливо якісь простолюдини!

— Після тебе залишилося сім трупів, — усе тим самим спокійним голосом зауважив Орлант. — Що я казав про вбивства в межах міста?

Обличчя Ярґоса спотворилося від безсилої люті. Повчання батька дратували, але сперечатися з магом восьмого рангу Ярґос не міг. Батько був сильнішим. І зараз досвід підказував, що мовчати не можна. Якщо розлютити батька, погано буде всім. Перевірено на власній шкурі.

— Якщо вбиваєш — прибирай за собою, — неохоче пробурмотів Ярґос.

— Правильно, — кивнув Орлант. — Чому ти проігнорував мої вимоги?

— Батьку, у мене було надто мало часу! — знайшовся Ярґос. — Маг хаосу зупинився в «Дарі води», і я поспішав його спіймати. Мені ніколи було возитися з простолюдинами!

— Але щось пішло не так, я правильно розумію? Ти не лише залишив після себе сім трупів, а й проґавив мага хаосу! Де він зараз?

— Десь у каналізації, сховався, наче щур! Мало того що водники найняли його для виконання свого дурнуватого завдання, так ще й ту дівку йому підсунули.

— Ту дівку? Підсунули? — Орлант усе ж виявив емоції. — Сину, ти перебуваєш у моєму домі, а не у своєму свинарнику! Добирай вислови, коли розмовляєш із тим, хто сильніший за тебе! Чи ти знову готовий кинути мені виклик?

Ярґос зблід. Батько рідко вибухав емоційно, але щоразу це погано закінчувалося для оточення. Прикладом була доля одного зі старших братів, який надумав кинути виклик батькові. Тепер про нього нагадував лише портрет у галереї — батько власноруч прикінчив нахабу, причому зробив це на очах у всієї сім’ї. Щоб усі знали, що станеться з тим, хто піде проти волі глави роду.

— Магові хаосу дали як супровід Наталі Блеквуд, яка образила своєю відмовою Брандера, — заявив Ярґос. — За словами мого інформатора, маг хаосу знищив одну зі щурячих хвиль, після чого загубився в каналізації. Я вирушив за ними, але знайти так і не зміг!

— Ти використав моїх щурів, — заявив Орлант. — Хто дав тобі таке право?

— Та всі ми ними користуємося, батьку! — здивувався Ярґос. — Ти ж сам дозволяв нам використовувати у своїх цілях п’ять щурів на рік, підриваючи їх у потрібних місцях.

— П’ять щурів на рік, — повторив за сином Орлант. — Учора ми недорахувалися чотирьох десятків, сину. І знаєш, що вони влаштували? Читай!

Орлант пустив отриманий звіт столом у бік Ярґоса. Той упіймав папір і заглибився в читання, але відразу ж відреагував:

— Такого не може бути! — вигукнув маг вогню. — Я робив усе як завжди! Установлення маяків було послідовним, із рівними часовими проміжками! Щури не могли влаштувати тисняву біля входу додому! Тут нісенітниця написана, батьку!

— Читай далі! — зажадав Орлант.

— Крамниця⁈ Вони підірвали мою улюблену крамницю⁈ Та що тут у вас сталося, поки я ганявся за магом хаосу?

— Як часто ти береш із собою щурів? — Орлант перейшов до головної для себе теми.

— Та щоразу, коли потрібно когось налякати. Тих самих водників, бодай їм грець. Я за молодшого брата всіх закопаю, тим більше ту, яка йому відмовила!

— Тобто брати із собою кілька виводків щурів для тебе нормально? — підсумував Орлант. — Зараз, сину, ти сядеш і докладно розпишеш мені весь свій учорашній день. Починаючи з миті, коли тобі вперше повідомили про прибуття мага хаосу. Хто сказав, як сказав, кому ти потім це переказав. Мені потрібні імена всіх, хто знав, що ти вирушиш до каналізації шукати мага хаосу. У тебе дві години! Вільний!

Коли Ярґос пішов, Орлант подивився на папери й усміхнувся. Ниточку знайдено! Той, хто організував цей підрив, діяв через середнього сина. Ярґос був надто передбачуваним і безтурботним. Нічого, зараз головне — розплутати цей клубок, а вихованням можна зайнятися пізніше. Королівство Дертан не повинне відчути навіть найменшої загрози на свою адресу!

Залишилося розв’язати головне питання — як відшкодовувати збитки? І матеріальні, і репутаційні. Втрата крамниці ексклюзивного одягу — величезний удар по репутації роду. Потрібна жертва, на яку можна звалити всі свої невдачі. Навіть добре, що до Трімуса прибув маг хаосу. Непотрібний маг бездарної стихії — чудовий кандидат на роль жертви.

Орлант Тельмар навіть у думках не припускав, що обидва нічні вибухи були справою рук мага хаосу. Одинак не здатен таке провернути, навіть якщо його звати Соло.

* * *

— Та скільки можна нічого не робити? — прошепотіла Наталі, не витримавши напруження. — Нам потрібно повернутися до каналізації! Тут небезпечно!

— Якщо ти перестанеш постійно підхоплюватися й привертати до нас зайву увагу, жодної небезпеки не буде, — не погодився я й покликав офіціанта. — Мені ще морсу, дівчатам салати.

— Так, пане магу, — промовив офіціант і побіг на кухню передавати замовлення.