Соло. Книга 1

— В останню мить, — відповіла наша супровідниця. — Тельмари прибули до таверни надто швидко, наче знали, де ховатиметься маг хаосу. Щури водяться не лише в підземеллях, а й у нашому клані. Гей, унизу, чого стали? Піднімайтеся!

Нагорі нас зустрів маг води. Він указав на широкий піддон, де проводили очищення від бруду. Маг використав заклинання «Водяний струмінь», зменшивши напір так, щоб збити з речей увесь каналізаційний бруд. Те, що одяг і взуття стануть мокрими, його не турбувало. Чистота важливіша.

— Ми натрапили на міграцію, — заявила наша провідниця й нарешті стягнула із себе безрозмірний плащ. Під ним виявилася приваблива дівчина мого віку з красивим густим синім волоссям. Обтислий костюм вигідно підкреслював ідеальну фігуру нашої супровідниці, показуючи, що проблем із відкриттям джерела в дівчини не виникло. Усе було зроблено вчасно.

— Добре, що вам вдалося її уникнути, — без жодної усмішки відповів чоловік, який нас зустрів. — Твоєму батькові не дуже сподобається, якщо тебе зжеруть.

— У тому й річ, що ми не уникали, — відповіла дівчина. — Ми її знищили.

Судячи з усього, прозвучало щось незвичайне, бо маг подивився на дівчину в цілковитому нерозумінні.

— Потрібна карта, — продовжила дівчина. — Покажу, де стався бій і як рухалася міграція. Поки не з’явилася нова хвиля, потрібно прибрати туші.

Нас досить швидко обмили й навіть дали сухий одяг зі взуттям, дозволивши переодягнутися. Далі сталося щось доволі незвичне: коли ми піднялися з підвалу, то опинилися не деінде, а в алхімічній майстерні! Повсюди стояли численні склянки, перегінні куби, нагрівальні плити й, що зацікавило мене найбільше, матеріали для алхімічних дослідів.

— Тут вас шукатимуть в останню чергу, — промовила дівчина й нарешті представилася: — Мене звати Наталі Блеквуд. Мій батько, Кайрос Блеквуд, є главою роду. Рінат розповів нам про тебе й твою пропозицію. Я вважала, що нерозумно використовувати для власних цілей ворога Тельмарів, але батько вирішив попрацювати з тобою, магу хаосу. Тепер я розумію чому.

У цей момент маг, який нас зустрів, розклав просто на підлозі величезну карту підземних переходів Трімуса.

— Тут, — упевнено тицьнула Наталі в перетин двох проходів. — Міграція рухалася цим колектором.

— Уранці відправлю кілька загонів, — промовив чоловік.

— Уранці буде запізно, — спокійно зауважив я, підходячи до карти. Це безперечно був якийсь артефакт, прив’язаний до роду Блеквуд. Скільки я не вдивлявся в зображення, ніяк не міг зосередитися на чомусь конкретному. Лінії зливалися, плуталися, зникали. Карта намагалася зберегти свою таємницю від чужинців.

— Я ще не питав мага хаосу, що мені робити, — огризнувся чоловік. З’явилося відчуття небезпеки. Вочевидь, маг води вирішив, що я зачепив його честь. Як же важко із цими благородними! Усюди вони бачать зневагу до своєї честі.

— Та мені, власне, байдуже, кого й про що ти збирався питати. — Я легко витримав погляд чоловіка. — Я тут, щоб допомогти Блеквудам виконати завдання глави міста. Усе інше, крім оплати, мене мало цікавить. Я можу отримати копію карти?

— Це спадщина роду Блеквуд! — заявив чоловік. — Її не передають чужинцям.

— Зрозумів. Наталі, у нас є робота. Хочу наздогнати хвилю щурів, але без провідника заблукаю. Ще потрібна магічна паличка Мілені. Почну її навчати. Ніхто ж не заперечує, якщо ми візьмемося виконувати свою частину угоди просто зараз, не чекаючи ранку чи наступної ночі?

— Уночі підземними переходами Трімуса ніхто не ходить, — почала Наталі. — Це час щурів. Вони полюють і нападають на всіх, кого побачать.

Дівчина явно хотіла ще розповісти мені про страшних щурів, які водяться в каналізації Трімуса, але замислилася.

— Вони ж полюють, щоб знайти собі їжу, — після паузи промовила Наталі. — Якщо щури дістануться до тієї гори трупів, яку ми залишили, то розтягнуть усе за кілька годин! Уранці нічого не залишиться!

— Чому ж не залишиться? — відповів я. — Будуть задоволені й ситі сірі монстри. Тому ми виходимо просто зараз. Мій слуга залишиться тут — нічого йому робити з нами в каналізації. Є питання: як часто відбуваються такі міграції?

— Зазвичай щотижня, — відповіла синьоволоса. — Причому відразу у двох-трьох місцях. Під час міграції потвори особливо агресивні, бо разом із дорослими перебуває й молодняк. Ми намагалися їх топити, але безрезультатно. Лише лист із міської управи отримали про те, що жителі почали скаржитися на вогкість.

— Дві-три синхронні хвилі й агресія, — замислився я. Висновки мені не подобалися, але говорити про них поки було зарано. Потрібно перевірити.

— Ти щось знаєш? — Наталі правильно зрозуміла мою задумливість.

— Лише те, що нам час виходити, а Мілені потрібна магічна паличка.

— Тарвіне, видай! — наказала Наталі. Чоловік, який нас зустрів, недобре вишкірився, але виконав наказ. Він передав Мілені, яка набрала до рота води, свою магічну паличку, демонстративно не дивлячись у мій бік. Вочевидь, не лише в бармена «Дару води» були якісь проблеми з магами хаосу.

— Куди ти хочеш потрапити? — запитала Наталі.

— Хочу піти слідом за хвилею, яку ми зустріли, — без вагань відповів я. — Артефакти освітлення не беремо.

— Ніхто не ходить каналізацією без світла! — огризнувся Тарвін. — Це самогубство!

— Саме так, ніхто каналізацією й не ходить. Зараз величезний натовп із клану Вогню бігає Трімусом, шукаючи воїна хаосу. Гадаю, вони вже зрозуміли, як ми втекли з таверни. Не потрібно вважати супротивника дурним, Тарвіне. Це загрожує передчасною смертю.

— Бездарний маг непотрібного хаосу сміє мені погрожувати? — розлютився Тарвін і потягнувся до місця, де раніше висіла магічна паличка. Та невже! Невже він теж користується концентратором?

Відповісти я не встиг — дальні двері відчинилися, і до майстерні ввійшов заспаний дідок у бежевій піжамі. У руках він тримав магічну паличку, спрямовуючи її в наш бік. Однак, побачивши колір волосся присутніх, дідок завмер. Якийсь час він стояв, кліпаючи очима, навіть кілька разів протер їх, після чого побачив Наталі.

— Ученице? — пролунав здивований голос майстра. — Я вже подумав, що на мене грабіжники напали, а тут ти посеред ночі до моєї майстерні вдерлася! Та ще й якихось чужинців із собою притягла! Галасуєте, спати заважаєте! Хто такі й що тут робите? Га?

— Учителю, у нас термінова справа! — Наталі витягла з кишені невеликий аркуш паперу. — Батько передав вам послання. Прочитайте!