Полум'я серед морів

Глава 45

РОЗДІЛ 34

ЕЗМІРА

Езміра присіла за гнилими дошками халупи, а її пальці тремтіли від стримуваної енергії.

— Зачекай тут,

— сказав Дрейвін. Це було справді мило. Те, що він думав, ніби вона на таке здатна.

Але вона хотіла спробувати. Заради нього. Заради чоловіка, який, здавалося, від самого дня їхньої зустрічі робив усе, що було в його силах, аби вчинити правильно щодо неї, але якого вирвали з її життя й зробили пішаком сил, про існування яких вони обоє й гадки не мали.

Однак кожен крик зовні розривав щось у ній, а кожен гуркіт металу розбурхував бурю в її крові. Навіть Кай, здавалося, стала неспокійною всередині неї.

Езміра не була створена, щоб ховатися. Сирену не можна було тримати в клітці, а Каліпсо не була створена, щоб ставати навколішки й тремтіти перед будь-яким чоловіком.

Глибоко вдихнувши, вона відчинила двері й зробила перші кроки у хаос.

Острів був схожий на пекло — солдати заполонили вулиці, витягуючи невинних людей з таверн і будинків, блискаючи мечами. Пірати та мешканці однаково чинили опір, нерівні за силою, але сповнені дикої непокори.

Езміра вже збиралася втрутитися, її магія вирувала в грудях, але тут вперед виступив чоловік, прямуючи до групи солдатів. Вона зупинилася, коли він підняв руку, і земля під їхніми черевиками затремтіла.

Лісовий перевертень.

Вартові міцніше стиснули зброю, розгублено озираючись один на одного, коли з-під землі проросли лози, що почали обвивати їхні щиколотки та ноги, приковуючи їх до місця.

Але раптом у повітрі пролунав постріл.

БАХ.

Очі Езміри спалахнули, а подих застряг у горлі, коли вона помітила одного із солдатів, який тримав напоготові рушницю, з дула якої ще здіймався дим. Вона перевела погляд на перевертня, і побачила рану від кулі в нього на лобі — точно між очима.

Але це було не все.

Від рани швидко розходилися чорні, схожі на павутиння, прожилки. За лічені секунди вони вкрили його обличчя, поширившись на шию, тулуб і руки. А коли зараза дісталася кінчиків кожної кінцівки, його тіло почало осипатися, ніби провалюючись саме в себе. Це тривало доти, доки від чоловіка не залишилася лише зморщена, вкрита темними венами оболонка на землі.

Езміра стояла там, застигла від жаху, спостерігаючи за цим.

Його не просто підстрелили — його вбили кулею з велсініту. Раніше вона ніколи не бачила, як це діє на когось, крім неї самої. Серіна й Азеріан мали рацію. Потрапивши в кров, велсініт за лічені секунди пожирав будь-кого, хто не був богом.

Жовч підступила до горла. А що, якби одна з тих куль влучила в Дрейвіна? Або в Джака?

Ні, блядь, ні.

Лють — темна й невблаганна — закрутилася в її грудях, і Каліпсо відгукнулася на поклик. Із пальців виросли кігті, а волосся кольору півночі, що спадало їй до плечей, видовжилося, перетворившись на ще довші сріблясті пасма. Її піратський образ затремтів і зник, поступившись місцем розкішним королівським шатам, що розвівалися навколо неї. Вона розкрила пальці, і в її долоні сформувався тризуб, повністю створений із води.

Босі ступні торкнулися ґрунтової дороги, і вона викликала бурю.

Вода виривалася з землі, обвиваючи її руки, а блискавки пробігали по рідині. Волосся здійнялося від раптового заряду в нерухомому повітрі, а сріблясто-блакитні татуювання, що світилися на її шкірі, запульсували силою, гудучи від її гніву.

Двоє солдатів обернулися на звук, їхні очі розширилися у сріблястому світлі, що випромінювалося з її очей.

— Це той момент, коли вам слід тікати, — попередила вона.

Вони почали розбігатися, але, незважаючи на її попередження, вона не дала їм жодного шансу.

Вона націлила на них кінці свого тризуба, і блискавка вирвалася вперед. Засліплюючий спалах із шаленою силою врізався в солдатів. Їх відкинуло назад, а плоть буквально злізла з кісток, перш ніж вони впали на землю димлячими купами.

Езміра покрутила шию вбік, переступаючи через купи м’яса, на які вони перетворилися.

З її долоні вирвався батіг води, який збив з ніг третього солдата і штовхнув його на стіну таверни. Інший підняв мушкет у неї за спиною, але вона різко розвернулася, і, коли її очі засяяли, з кінчика пальця зірвалася блискавка, що влучила йому просто в груди. Божественна сила, що гуділа в її жилах, відчула той самий момент, коли його серце зупинилося.

Нехай називають мене чудовиськом

. Якщо вона була чудовиськом лише тому, що захищала своїх, то хай буде так.

Люди, які ще мить тому боялися солдатів, тепер дивилися на неї зі змішаними почуттями благоговіння та жаху. Один із них закричав, і невдовзі всі кинулися навтьоки, штовхаючи одне одного, лаючись і в паніці розбігаючись геть.

Їй було байдуже; вона просто хотіла, щоб вони були в безпеці. Тому що вся ця галаслива зграя диваків, які називали цей порт своїм домом, була її.

Езміра кинулася бігти, її ноги гучно стукали по бруківці, поки вона шукала Дрейвіна. Вона мусила знайти його та команду, перш ніж в когось із них влучить одна з тих куль.

Кожен інстинкт кричав їй зникнути, сховатися під хвилями і розчинитися, але вона їх ігнорувала. Вона знала, що це більше страх Каліпсо перед велсінітом, ніж її власний, бо Езміра боялася втратити те небагато, що в неї залишилося.

— Тепер ми точно знаємо, що у їхніх гарматах є велсініт. Нам треба йти, —

просичала Каліпсо.

— Ні

.

— Або хоча б послухай спадкоємця Айри та сховайся!

— Перестань бути боягузкою! — голосно викрикнула Езміра.

— Каже жінка, яку це ще ніколи не вбивало!

Вона глянула на своє передпліччя, де тепер назавжди закарбувалася нова мітка — переплетені морські змії.

Інтуїція підказувала Езмірі, що тут задіяно щось більш зловісне. Вона знала, що не володіє повною картиною того, що спричинила Серіна і чим зараз займається її сестра. Єдине, що вона знала напевно, — це те, що вона покладе цьому край разом із Дрейвіном.

Вона вже раз відвернулася від нього, і наслідки цього ледь не вбили її. Нізащо в світі вона не дозволить, щоб це повторилося.

Езміра різко повернула у вузьку вулицю, затінену й тиху, намагаючись віддихатися. Але вона не усвідомила, що це був глухий кут.

Тоді ззаду пролунав голос, холодний і безжальний.

— Ну, що ми тут маємо?

Вона обернулася, і в її долонях зібралася вода.

Атлас.

Він стояв на протилежному кінці вулиці, оточений озброєними солдатами. Його вираз обличчя не був таким гнівним, як вона очікувала. Не зовсім. Він був холоднішим за це, розважливим і власницьким.