Страница 97 из 201
— Ага. Ти нарешті починаєш розуміти, Феніксе. — Він повернувся до Рена й Рівена. — Ви його чули. Розходьтеся. Заберіть усіх, кого зможете, на корабель.
Вони кинулися бігти, залишивши Джака і Дрейвіна наодинці в провулку. Двоє чоловіків повернулися до вузького проходу, що вів назад на вулиці, де все ще панував хаос.
— Твій брат не зупиниться, — порушив мовчання Джак. — Доки вона не помре.
— Або він сам, — тихо відповів Дрейвін. — Саме тому я маю знайти його першим і зупинити все це.
— А якщо він завдасть їй шкоди без приводу? — голос Джака потемнів.
Тиша була оглушливою, тиснула на нього з усіх боків, а напруга в повітрі ставала нестерпно густою.
— Тоді я сам його вб’ю, — сказав Дрейвін.
Коли він це сказав, його охопила нудота, і йому ледь не стало зле. Але він мав на увазі кожне слово, і саме тому було так важливо достукатися до Атласа.
Не сказавши більше ні слова, вони обоє вибігли з провулку назад у божевілля.