Страница 91 из 201
Глава 43
РОЗДІЛ 32
ЕЗМІРА
Повітря вирвалося з легенів Езміри, коли її спина з силою вдарилася об стіну. Біль спалахнув, але це було нічим порівняно з циклоном, що вирував у ній.
Тіло Дрейвіна оточило її, його тепло пронизувало навіть нічний холод. Його руки були витягнуті по обидва боки від неї, м’язи під шкірою напружилися, коли він дивився їй в очі, а груди важко здіймалися. Його запах кедра та шкіри огортав її, наче сітка, з якої вона відчайдушно намагалася вирватися.
Пульс гучно стукав їй у вухах.
Я його, блядь, ненавиджу.
Вона гнівно поглянула на нього, стиснувши щелепи.
— Відвали від мене, доки я не відмітила тобі й друге око!
— Ти хочеш, щоб я відійшов від тебе? — Він нахилився, його подих обвіяв її щоку. — Тоді чому ти мене ще не відштовхнула?
Її руки стиснулися в кулаки на його грудях, а нігті вислизнули. Їхні кінчики прорвали тканину сорочки, що зібралася між її пальцями, роздираючи її.
Вона могла б його відштовхнути. Їй
потрібно
було його відштовхнути. Але тоді в її пам’яті знову промайнула картина з Айрою та Нейрісою, і вона раптом не змогла змусити себе це зробити.
Езміра так прагнула чогось знайомого в цьому жалюгідному існуванні, в якому опинилася, вирушивши до Якірної Пристані у пошуках саме цього. І, звісно, натомість вона знайшла клятого Дрейвіна Роу.
Вона ненавиділа те, як сильно сумувала за цим —
за ним
. За його вагою, за теплом його дотиків, що палили, як вогонь, і за хаосом, що завжди жив між ними, наче другий пульс.
Але Дрейвін був причиною смерті її батька. Причиною того, що вона до крові знесилювала себе в гонитві за помстою. І причиною того, що її життя перетворилося на проклятий кошмар.
Езміра була готова вибрати Дрейвіна замість Мейрінісу і життя, яке в неї відібрали, — правди про її минуле, якої вона жадала більше, ніж повітря. Але Дрейвін не обрав її у відповідь. Вона довірилася йому цілком. Довірою, якою не наділяла нікого, а тим паче чоловіка. І навіть тоді цього виявилося недостатньо.
Дрейвін тримав її безсиле тіло в тій крипті, ніби вона була найдорожчою істотою у світі, ніби вона була єдиним, що мало для нього значення. Те, як він кохався з нею… як притискав її до себе, затискаючи між власним тілом і дверима, що вели до решти світу, погрожуючи життям кожному чоловікові чи жінці, які бодай поглядали на неї з натяком на хіть.
Він не робив нічого, крім як шепотів їй брехні на вухо, поки вона віддавала йому свою душу. І все це для того, щоб за кілька годин розбити ту тендітну любов, що розквітала між ними.
І тепер не залишилося ніякої довіри. Ніякого фундаменту між ними. Лише попіл і гострі, нерівні краї.
То чому ж її тіло нахилилося до його? Чому його голос і звук її імені на його губах викликали біль у ній? І чому вогонь у його очах загрожував повністю її знищити?
Тому що якась частина її досі кохала його.
Ні
. Ні, чорт забирай, не кохала. Її пальці здригнулися. Варто було лише відштовхнути його, полоснути лезом і втекти
.
Але попри все це її руки залишалися притиснутими до його грудей, прямо над серцем, яке билося так само шалено, як і її власне.
— Дрейвін — це не Айра
. — Голос Каліпсо злякав її.
— Не ускладнюй ситуацію ще більше, ніж вона вже є, —
різко відповіла їй Езміра.
— Для мене вони — одне й те саме.
— Ти нікуди не підеш, — сказав Дрейвін, привернувши її увагу до себе. Це було скоріше обіцянкою, ніж погрозою, коли його погляд зафіксувався на ній, а очі розплавилися.
Ці слова вразили її, наче зашморг, що затягувався навколо її горла.
Це було занадто. Все це було занадто, чорт забирай.
Магія Езміри спалахнула інстинктивно, дика й холодна, наче розбиваючись об берег. Різким рухом тіла вона вислизнула з його рук, як тінь.
Дрейвін вилаявся і потягнувся до неї, схопивши Езміру за зап’ястя. Не вагаючись, він обернув її і знову притиснув до стіни, а її шкіру подряпало обвітрене дерево. Його руки прикували її зап’ястя над головою, а сам він нахилився ближче, і жар, що випромінювало його тіло, запаморочив їй голову.
Вони дихали короткими ривками, їхні подихи змішувалися.
— Ти не зможеш мене утримати, Феніксе.
— Тоді перестань тікати!
Чи він коли-небудь зрозуміє, що вона бігла, щоб уникнути цього? Від необхідності зустрітися з ним віч-на-віч після всього, що накоїла?
Вона ковзнула вправо, намагаючись вирватися з його обіймів, але його хватка не послабилася, коли вони стояли груди до грудей, ніс до носа, а тиск між ними наростав, наче гребля, що ось-ось прорветься.
Її кров застигла.
Езміра примружила очі, дивлячись на нього.
— Я. Не.
Твоя
!
На її крик вибухнула магія. Волога в повітрі ущільнилася, вибухнувши хмарою туману навколо неї. Вона вдарила його коліном у живіт, і він зі стогоном зігнувся. З кінчиків її пальців вирвалися блискавки й розсипалися по будівлі за його спиною, розтріскуючи скляні шибки градом іскор.
— Не змушуй мене вбивати тебе, Дрейвіне. Я була готова закрити на це очі після того, як ти врятував мене в Лефайріні, але ти занадто ризикуєш.
— А, то всі ці розмови про вбивство були лише
розмовами
. — Його посмішка дратувала.
Краї її зору затуманилися, а губи скривилися від гніву.
Він обернувся, полум’я лизало його руки, коли він дивився на неї, нахмуривши брови.
— То ти хочеш ще трохи розважитися? Гаразд, — пробурмотів Дрейвін, покрутивши шию вбік. — Схоже, тобі все ще потрібно випустити пару. І хоча я віддаю перевагу іншому способу допомогти тобі з цим, хто я такий, щоб відмовляти богині в тому, чого вона бажає?
В Езміри пробігла дрож по спині, коли його погляд затримався на ній, і дивна суміш тепла та неспокою охопила її, коли він вимовив слово
«богиня»
.
Навіть Каліпсо, здавалося, муркотіла у відповідь.
—
Не роби цього! Ми його ненавидимо
, — крикнула Езміра в думках.
Але тоді він кинувся на неї.
Їхні сили зіткнулися у бурхливому вибуху полум’я та моря. Між ними вибухнула пара, коли вогонь зустрівся з водою, а бруківка під їхніми ногами тріснула від тиску. Дрейвін знову простягнув до неї руку, але вона вразила його різким імпульсом блискавки, що промайнула крізь його полум’я як попередження.
Його сила зіткнулася з її люттю, і вони знову разом врізалися в будівлю.
— Ти клятий зрадник! — просичала вона, оголивши зуби, коли її губи ледь не торкнулися його. — Ти зрадив мене.