Страница 90 из 201
— брехлива сука.
І… я кохаю тебе.
Можливо, останнє він ще не мав би говорити.
Та перш ніж переконувати її, йому потрібно було змусити її припинити тікати.
— Ти в мене вже в печінках сидиш! — загримів він, зупинившись посеред вулиці.
Єдиною відповіддю, яку він отримав, було хихикання зверху.
Дрейвін посміхнувся.
— У цю гру можна грати вдвох.
Перед нею на даху спалахнула стіна полум’я. Вогонь здійнявся високо й стрімко, з тріском розколюючи стару черепицю, а шибки у вікнах під ним затремтіли від жару. Полум’я загарчало й кинулося до неї, наче кидаючи виклик — спробуй перестрибнути.
Езміра різко зупинилася, прикривши обличчя рукою, щоб захиститися від спеки, і випустила з себе крик. На мить вона застигла перед полум’ям.
Дрейвін спостерігав за нею, важко дихаючи, намагаючись віддихатися.
— Уже не така швидка, еге ж?
Вона опустила руку, посміхаючись у світлі вогню.
Дике Полумʼя
.
— Ти мав би вже знати, що я не боюся трохи погратися з вогнем.
Вона підійшла ближче до полум’я, не відриваючи погляду від нього, а вогонь відбивався від її перламутрової шкіри, наче друге сонце.
— Мабуть, ти права, — почав він. — Зрештою, що таке полум’я для
богині
?
Від цих слів губи Езміри стиснулися в суворій лінії. Вона нахилилася вперед, і полум’я кидало змієподібні тіні на її обличчя.
— Ти вже обпалював мене раніше, Феніксе. Твоє полум’я більше не може мене торкнутися.
І з цими словами вона ступила крізь вогонь.
— О, чорт. — Дрейвін роззявив рота, а подих застряг у горлі.
Але, на його подив, полум’я не поглинуло її. Його сила огорнула Езміру, ніби обіймаючи її, розступаючись перед нею, наче навіть його полум’я знало її душу.
Езміра вийшла з іншого боку, неушкоджена й недоторканна.
Моя клята богиня.
Він кинувся бігти, щойно вона з’явилася на іншому боці. Її сміх лунав між стінами будівель, ведучи його глибше у звивисті вулички Якірної Пристані.
Завернувши за черговий ріг, Дрейвін опинився в іншому провулку. Вузькому й темному, затиснутому між двома напівзруйнованими будівлями на околиці міста.
Раптова тиша змусила кожну волосинку на його руках вставати дибки. Що вона планувала? Чи вона весь цей час готувала для нього пастку, заманюючи його в відокремлене місце? Це б пояснювало, чому вона влаштовувала це шоу.
Чесно кажучи, він мав би знати краще. Вона була надто грайливою для жінки, яка справді хотіла його вбити.
Особливо знаючи її.
— Езміро, — покликав він, потираючи брови між вказівним і великим пальцями. — Досить твоїх ігор. Спускай сюди свою вперту дупу і просто… поговори зі мною. Дай мені все пояснити.
Тиша.
Дрейвін підвів погляд, шукаючи відблиск місячного світла на шкірі.
Він зробив ще один крок у провулок.
— Я не твій ворог. Ти це знаєш. Будь ласка…
Вона опинилася поруч із ним, перш ніж він почув її кроки.
Холодне, тонке як шепіт лезо торкнулося його горла ззаду, а рука обхопила його за талію, притягуючи до вигину її тіла.
— Ти забагато говориш, — прошепотіла Езміра. Теплий подих біля його вуха викликав у нього мурашки по шкірі.
Але Дрейвін не здригнувся.
— Принаймні один із нас говорить. А тепер, коли я заволодів твоєю увагою… Серіна…
Його слова обірвалися, коли вона блискавично розвернулася. Їхні тіла закрутилися так швидко, що він навіть не встиг моргнути. Наступної миті Дрейвін уже був притиснутий спиною до стіни, а лезо кинджала впиралося йому в горло.
Він зустрівся поглядом із її крижано-блакитними очима, що звузилися під каптуром плаща. Езміра глибше втиснула лезо в його шкіру, і теплі краплі крові потекли по його шиї.
— Я більше ніколи не хочу чути це ім’я.
Особливо від тебе
, — просичала вона крізь стиснуті зуби.
Щось сталося між ними? Тому Езміра була тут?
Дрейвін не зміг стримати сповненого ненависті сміху, що вирвався з нього. Шкіра на його шиї ще сильніше притиснулася до леза. Він облизав губи, дивлячись на неї.
— А якщо я скажу правду про те, що вона спричинила?
— Єдине, що вона спричинила, — це ось це.
Її шепіт перейшов у гарчання, коли її тіло почало трансформуватися.
Північний відтінок її волосся перетворився на сліпуче срібло, а червоні руни тепер закручувалися в мерехтливих блакитних кольорах. Але ті очі… ті звужені, розлючені, чудові очі залишилися такими ж, коли вона дивилася на нього зверху вниз через перенісся.
Куточок його губ піднявся.
— Гарний трюк, Дике Полумʼя.
— Тепер я —
Каліпсо
, — різко відповіла вона, й ім’я богині прозвучало як ненависне прокляття. — І, якщо ти не проти, у мене є справи, якими я мушу зайнятися. Тож, на жаль для мене, я мушу зробити твою смерть швидкою.
— О, я так, блядь, не думаю, — відрізав він.
Дрейвін однією рукою схопив її за зап’ястя і обернув. Лезо з брязкотом впало на бруківку, і звук відлунив у нічному повітрі. Езміра здивовано хмикнула, її тіло повернулося до смертної форми, коли він притиснув її спиною до стіни провулку. Його тіло відрізало їй шлях до втечі, а руки вперлися в камінь по обидва боки від її голови.
Езміра стиснула щелепи, піднявши очі і зустрічаючи його погляд. Місячне світло осяяло її обличчя, волосся було розпатлане від переслідування, щоки забарвилися привабливим рожевим відтінком, а очі палали від люті.
— Ти така гарна, коли злишся, — сказав він з посмішкою. — І ти нікуди не підеш.