Страница 84 из 201
Езміра не була впевнена, чи залишилося в цьому житті щось, чого вона могла б прагнути. Все, що вона знала, — це море і життя, яке вона вела, пануючи над ним. Тож вона почне звідти. Вона повернеться туди, де все почалося, де кожен пірат заробляв свої шрами та ім’я.
Мені треба дістатися до Якірної Пристані.
Тоді, без звуку й попередження, Левайя відпливла, ковзаючи назад у відкрите море. Її корпус рухався у воді, наче темна стрічка, зникаючи під хвилями з останнім помахом хвоста.
Езміра залишалася на мілині ще довго після того, як зникли хвилі, дивлячись на безмежну порожнечу моря.
І вперше за кілька тижнів… вона відчула проблиск надії.