Страница 80 из 201
Айра презирливо скривився.
— Досить цього, Сайрісе. Ти потопив кораблі конкурентів за таємним наказом і не залишив жодного вцілілого. Ти ввозив контрабанду в порти під королівськими прапорами і навіть викрадав політичних опонентів, які наважувалися кинути виклик їхній владі. Ми добре знаємо, що ти змушував людей зникати, коли це було для них зручно. Не ображай нас своїми брехнями.
Сайріс ковтнув слину, коли вони перелічували його гріхи, але нічого не сказав.
— Ти навіть видавав себе за капітана торгового судна і отруїв водопостачання гавані, лише щоб змінити торгові маршрути на користь Мейрінісу.
Її батько відкрив рота, щоб заперечити, але Айра перервав його.
— Ми знаємо, хто ти. Ти служив їхньою рукою. Ти завжди поза законом, про тебе ніколи не говорять у їхніх судах, але ти все одно став для них незамінним.
Батько таємно працював на родину Айресс?
Мабуть, саме тому він був там того дня, коли королівство затонуло.
Тиша, що настала, була задушливою.
— Ага, — нарешті пробурмотів він. — Я робив речі для корони. Але, здається, вам не потрібно, щоб я це підтверджував.
Його слова були сповнені виклику, і Езміра ледь не пирхнула. Сайріс глузував із богів так само, як це робила б вона. Вона справді була дочкою свого батька, і це давало їй дивне відчуття затишку в хаосі, в якому вона опинилася.
— Отже, вони тобі довіряють, — втрутився Вілейм.
Сайріс завагався.
— Вони мені довіряють…
достатньо
. Чого ви хочете? І чому саме я?
— На їхні береги насувається війна, — сказала Вайден. — У їхніх інтересах було б зустрітися.
— Яка війна? — запитав Сайріс, зморщивши брови.
Езміра зробила ще один крок до них, а гнів і її, і Каліпсо кипів у її жилах, коли вони спостерігали за інтригою, що вела до їхньої загибелі.
— Про ту, про яку ти їм розповіси, — Вайден цокнула язиком, починаючи обходити його навколо. — Ти був у порту Лефайріну, коли підслухав розмови про війну та шепотіння вартових після забагатої кількості вина. Про те, як три найпівнічніші королівства Раймеллу планують знищити королівство моря. Лефайрін, Сумней та Террана уклали союз і готуються принести війну до берегів Мейрінісу. Ти вирішив, що єдиний спосіб урятувати морське королівство — втягнути в це їхніх богинь.
— Ці кляті виродки
, — подумала Езміра, скрививши губи.
Сайріс дивився на ельфійську богиню, звужуючи очі.
— І ти думаєш, вони мене послухають?
Вайден підняла брову, розвеселена.
— Не грай у скромність. Ти маєш більше впливу, ніж показуєш.
Морський вітер підхопив край плаща її батька, змусивши його розвіватися, наче прапор. Його губи здригнулися, вираз обличчя спотворився провиною, він нахмурився й відвів погляд на пісок.
— Море не підкоряється людям. Навіть тим, хто пролив за нього кров. — Сайріс спромігся на сміх — сухий звук, що не дійшов до його очей. — Ви дурні, якщо думаєте, що я маю на них якийсь вплив. Та й до того ж, чому я маю зрадити родину Айресс заради вас?
— Тому що ти прагнеш влади, — просто сказала Вайден. — Ти прагнеш свободи й хочеш вічно плавати, нікому не підкоряючись.
Вона обійняла його за плечі й прошепотіла останні слова йому на вухо. Його тіло застигло, а на шиї з’явилася гусяча шкіра.
— Переконай королівську родину, що їхні богині мають бути присутніми на саміті, і ми зробимо тебе вічним правителем моря. Безсмертним серед богів.
У бухті запанувала тиша, яку порушувало лише тихе плескання хвиль об пісок.
Езміра роззявила рота, а її батько завмер.
Його погляд ковзнув до горизонту — туди, де море простягалося широко й безмежно.
Він ковтнув слину.
— Ти хочеш сказати, що я можу залишитися таким, як є, і вічно плавати морями? Бог серед людей?
— Ну, я б не сказав, що
бог
, — пробурмотів Айра.
— Але ти будеш безсмертним, — додала Вайден.
Між ними запала довга тиша. А потім Сайріс різко кивнув.
— Я слухаю.
По щоці Езміри скотилася одна сльоза.
Коли Айра перейшов, щоб стати позаду інших, його поведінка, здавалося, змінилася. Його щелепа стиснулася, м’язи напружилися під шкірою, а кулаки засяяли, наче розжарене вугілля. Хоча він нічого не сказав, ледь стримувана буря в його тілі викликала допитливість Езміри.
Чи він очікував, що Сайріс відмовиться? Чи він
хотів,
щоб той відмовився?
— Ми дамо тобі корабель, що пливе під світлом зірок поза часом, — сказала Вайден, стаючи поруч з Айрою і Вілеймом. — Сайрісе Блеквуде, ти станеш королем сам собі, носитимеш корону, викувану з рифів і руїн. Моря більше не зможуть тебе торкнутися, а припливи підкорятимуться тобі.
Її батько зітхнув, заплющивши очі й стиснувши щелепи.
— Якщо я маю правити морем у повному розумінні цього слова, що станеться з королівською родиною Айресс, коли я приведу їх до вас?
— Це вже наша турбота, Блеквуде, — сказав Вілейм. — Тож що скажеш? Ти будеш вічно плавати морями Раймеллу, чи нам доведеться шукати когось іншого на цю посаду?
Вітер стих, коли Сайріс знову підвів на них погляд.
— Ага.
— Ні, — прошепотіла Езміра, розтуливши губи, коли її охопила печаль.
Її зір звузився і затуманився в ту мить, коли слова згоди зірвалися з вуст її батька. Раптовий тиск рвонув її назад. Вона беззвучно закричала, коли її душа знову промчала крізь час, перш ніж з гуркотом повернутися в тіло, зависнувши над Покровою Видінь.
Езміра вигнула спину, легені стиснулися, і вона задихалася, вчепившись руками за край чаші. З широко розкритими очима вона дивилася вгору на високу кімнату, а піт стікав їй по чолу.
Я повернулася
. Повернулася у свою шкіру та тіло. Але тягар усього, що вона побачила, все ще тиснув на неї, наче якір, що тягне її на дно.
Зрада Нейріси. Обличчя її батька. Пастка, розставлена богами. І її власна доля, пов’язана й запечатана кров’ю.
Коли вона звернулася до Каліпсо, все, що вона відчула, — це той самий, невблаганний шок.
— Мейрініс більше не є для нас безпечним місцем, —
усвідомила богиня.
— Не думаю, що він коли-небудь був таким, — відповіла Езміра вголос, дивлячись на їхнє відображення.
Колись вона вірила, що нічого не може бути жахливішим, ніж стати свідком власної смерті, але спостерігати, як зрада набуває форми, крок за кроком, було ще гірше. Було щось набагато болісніше в тому, щоб бачити, як розставляється пастка, знаючи, що руки, які її розставляють, — ті самі, яким вона колись довіряла.