Страница 78 из 201
Нейріса нахилилася і притиснула свої губи до його, повільно й володіюче.
І він не чинив опору. Він прийняв це, стогнучи їй у рот.
В Езміри підступила жовч до горла. Перед очима знову постало, як Дрейвін цілує Серіну. Як власницьки притискає її до себе — так само, як тієї ночі притискав Езміру, перед тим як усе пішло шкереберть.
О боги, а що як…
Ні
. Ні, Серіна б так не вчинила.
Але Нейріса
вчинила
…
Поки Езміра дивилася, її швидко охопили сумніви.
Того дня в Лефайріні Дрейвін сказав, що хоче, щоб вона знала правду. Чи могла правда бути тим, про що вона зараз думала? Що він поцілував Серіну не з власної волі?
Вона не могла дозволити своїм думкам блукати тим шляхом.
Всередині неї Каліпсо кричала від розриваючої серце агонії, змушена спостерігати, як Айра й Нейріса віддаються одне одному, бачачи це очима Езміри.
За відкритими вікнами пролунав грім, а блискавки розрізали небо дугоподібними, бурхливими ударами, ніби відповідаючи на лють Каліпсо. Усі підскочили, злякавшись раптового шуму.
Айра відскочив назад, наче його вразила блискавка. Нейріса сиділа на ньому, але жах промайнув по обличчю Езміри, коли він підвів на неї погляд. Він більше не був підкорений.
Одну мить він був покірним, затуманеним під нею, а наступної — вже ледь стримуваним вогнем.
— Що це, в
біса,
таке? — ревів він, і його голос прорізав кімнату, наче лезо.
Езміра побачила, як він похитнувся, відштовхуючи Богиню Поверхні з ліжка. Його тіні рвонули вгору, згортаючись навколо нього захисним серпанком.
Нейріса скрикнула, коли впала на мармур, її золоте волосся розсипалося в усі боки. Вона повільно підвелася і стала, якось зберігаючи спокій, коли її ілюзія розсипалася на шматки.
Пульс Езміри пришвидшився.
— Рісо, що, в біса, ти собі думаєш?! — Айра подивився на свої руки, стискаючи їх у кулаки раз за разом, а щелепа його була відкритою. Він знову підвів погляд на неї, зморщивши брови, коли незаперечна лють спотворила його обличчя.
Нейріса ковтнула слину.
— Ти ніколи не мав дізнатися. Принаймні доти, доки я...
Він зіскочив з ліжка і височів над нею, його голос гримів їй у обличчя, коли він кричав:
— Не мав дізнатися?! — Його голос був схожий на гарчання. — Як довго ти це робиш?
Нейріса посміхнулася, і це було схоже на посмішку кинджала.
— Тобі ніколи не спадало на думку, що я та, з ким тобі слід бути? Я — сонце, а ти — його промені.
Ми
завжди були призначені одне для одного.
Езміра здригнулася, впиваючи кігті в долоні.
Тіло Айри затремтіло. Сором відбивався на його обличчі, кулаки стиснулися так сильно, що шкіра на суглобах зблідла. Тіні звивалися навколо нього, а на його плечах спалахнуло полум’я.
— Те, що ти щось собі уявила, ще не означає, що це правда! — гримнув він. — Я ніколи нічого до тебе не відчував. Ти не Кай.
Нейріса відскочила назад, наче її підстрелили, і Езміра побажала, щоб це було так.
Чортовою кулею з велсініту. Прямо в серце. Вона вже не була впевнена, що гнів, який вирував у ній, належав лише Каліпсо.
— Ти не вона, — пробурмотів Айра, стискаючи щелепи. — Ти ніколи не була нею і ніколи не будеш. І я сподіваюся, що це вбиває тебе зсередини.
Нейріса знову зробила крок уперед, все ще посміхаючись, ніби все це викривлене шоу її розважало.
— І все ж, — прошепотіла вона, — твій член, здається, не бачить різниці. — Вона клацнула язиком і підморгнула.
На мить запала тиша.
А потім Айра вибухнув.
— Ти — монстр. — Тіні за його спиною хльостали, наче дикі батоги. — Я спалю кожну кляту брехню з твоїх вуст, перш ніж дозволю тобі знову мене використати.
Айра простягнув руку, схопив Нейрісу за горло, притиснув її до стіни й підняв з підлоги.
— Де. Вона, — вимагав він. — Де Каліпсо?
Нейріса, намагаючись вдихнути повітря, випустила злісний смішок.
— Ти думаєш, вона повірить тобі, а не
мені
? Будь ласка.
Його рука тремтіла, коли він підняв її вище, і здавалося, ніби він стискає їй горло.
— Я б ніколи так з нею не вчинив. Вона це знає.
Богиня всередині Езміри замурчала, почувши його слова.
Нейріса звузила очі, дивлячись на нього, і на її обличчі з’явилася хитра посмішка. Це був погляд хижака. Загнана в кут, але розважлива, вона спостерігала, як він розгублюється.
— Знаєш, я трохи поміркувала, — задумливо промовила вона, ледь чутно, намагаючись вдихнути повітря. — Вайден мав рацію. У світі ніколи не повинно було бути двох богинь моря. Це просто несправедливо.
Очі Айри спалахнули гнівом, його груди здіймалися, коли він відштовхнув її від себе.
— Можливо, Асайрус теж мав рацію, коли позбавив світ Малії. — Голос Нейріси був шовком, просякнутим отрутою, щойно вона знову опанувала себе, а в її бурштинових очах розквітло щось темне. — Ти ж не розумієш, правда? — прошепотіла вона. — Я не хочу бути нею. Я хочу те, що має вона. Я хочу її силу.
Він здригнувся, його шия помітно напружилася. Вона наблизилася до нього, її кігті з оманливою м’якістю торкнулися його щелепи.
— Так само, як Бог Життя поглинув Богиню Смерті, щоб зробити цей світ своїм, я візьму те, що належить мені. Її магію. Її душу. А потім, — вона нахилилася, голос її знизився до шипіння, — я стану єдиною
справжньою
Богинею Моря.
Айра відступив на крок, важко дихаючи.
— Асайрус убив Малію, бо вона була небезпечною. Загрозою! — нарешті вигукнув він, і його голос тремтів. — Каліпсо не становить загрози!
Її сміх був тихим і знаючим.
— Не становить? Вона наймогутніша серед нас. — Вона схрестила руки на грудях. — Я б навіть сказала, сильніша за тебе, красунчику.
Він похитав головою, у його погляді відбивалася зневіра.
— Вона твоя сестра. Твоя клята
близнючка
.
— Наче мені не начхати.
Слова пролунали, наче тріск льоду.
Його тіні знову здійнялися, а руки помітно затремтіли.
— Я не дозволю тобі цього зробити.
Нейріса нахилила голову, її погляд палав жорстокістю.
— З чого ти взяв, що зможеш мене зупинити? Коли зв’язок душ завершиться, шляху назад уже не буде.
Очі Езміри спалахнули жахом, і вона піднесла тремтяче зап’ястя до обличчя. Її погляд впав на татуювання зв’язку душ, яке тепер назавжди позначило її тіло — двох морських зміїв, що обвивають одне одного, з парою сонця та півмісяця.
—