Страница 71 из 201
Чи заслужили вони це? Можливо, зважаючи на всі гріхи, які вони скоїли протягом свого життя. Але два поганих вчинки ніколи не породжують добро. А його родина останнім часом була причиною стількох неправильних.
Вони попливли до бухти, зупинившись біля правого борту «Валор». Дрейвін піднявся першим, перекинувшись через поручні, а потім дав знак решті сідати на борт. Чоботи гучно стукали по палубі, коли останніх вцілілих підтягували на борт одного за одним.
— Гей, — гримнув Алек з боку Рена, привернувши увагу всіх. — Де, в біса, решта з наших, Феніксе?
Шепотіння серед них перетворилося на бурмотіння згоди по всій палубі.
— Ти казав, що визволиш їх усіх, — прогарчав Рен, роблячи крок уперед. — А ти врятував лише своїх людей?
Щелепа Дрейвіна здригнулася, він важко вдихнув носом, пильно дивлячись на всіх. Його погляд ковзнув до Джака, який просто стояв мовчки, спостерігаючи за ними.
— Я приїхав запізно, — зізнався він, оглядаючи розлючене коло, що утворилося навколо нього. — Вони вже були мертві.
— Як зручно, — процідив Рівен.
— Це правда, — гримнув Дрейвін. — Я намагався дістатися туди вчасно. Я ледь встиг їх врятувати. — Він кивнув підборіддям у бік Сема й Томмі.
— Звідки нам знати, що ти не кинув наших помирати, поки рятував своїх? — прогарчав Рівен.
— Хто сказав, що ми залишилися неушкодженими? — прорізав повітря голос Сема, на обличчі якого грала усмішка. — Я собі добряче поламав лікоть.
Проклятий Айра.
Дрейвін повернувся до свого першого помічника.
— Ти серйозно? Саме зараз час їх дражнити?
— Ти, чортів сучий сину… — Рівен рушив, щоб вдарити Сема, але Дрейвін в останню мить встав між ними, і ельф відскочив від його грудей.
Дрейвін підняв руку, на кінчиках пальців засяяли маленькі полум’я.
— Усі заспокоїлися.
Він озирнувся на Сема.
— Усі.
Пірати, що оточували його, виглядали так, ніби готові були застрелити його на місці. Їхні обличчя були забруднені від повзання по тунелю для втечі, а шкіра — обвітрена від бігу крізь дерева. Одяг на них був подертим, розірвані рукави або імпровізовані бинти щільно обмотували рани, які не були належним чином очищені.
Шрами та свіжі синці робили їх схожими на привидів війни, що повстали з глибин якогось кошмару.
—
Я
намагався
, — нарешті сказав він. — Боги, я намагався. Ваших людей вирізали ще до того, як я дістався до в’язниці.
— Ти очікуєш, що ми в це повіримо? — пробурмотів Рівен.
— Він каже правду, хлопці, — втрутився Томмі, і всі з цікавістю поглянули на нього. Він зробив крок уперед. — Ми з Семом намагалися допомогти нашому капітанові визволити ваших друзів. Але нас схопили. А поки ми виводили людей, щось сталося. По всьому місту били дзвони, але сумніваюся, що через нас. Принаймні не тоді.
— Тоді це, мабуть, сталося через нас, — сказав Рівен, і на його обличчі промайнула провина.
— Ні, — нарешті втрутився Джак. — Коли ми вибиралися, відбувалося щось інше. Правда ж, Феніксе?
Дрейвін стиснув щелепи.
— Ага, — прошепотів він, і на губах сови-перевертня з’явилася усмішка. — Це сталося через Езміру.
Всі зблідли.
— Езміра
тут
? — задихався Рівен. — І ти хочеш піти? А що, якщо вони дістануть її!
— Ми не можемо піти без неї, — втрутився Рен.
— Ви двоє дасте чоловікові сказати? — гримнув Джак, схрестивши руки. Він кивнув підборіддям у бік Дрейвіна, і всі підняли брови. — Гадаю, Езмі вже прийшла й пішла.
— Так, — визнав Дрейвін. — Коли я повернувся до замку, вже поширилася чутка, що вона викрала Елоувінн, нову королеву. Або, принаймні, майбутню королеву.
Алек пирхнув.
— Добре. Нехай хоч раз зіткнеться зі своїм власним кошмаром.
Дрейвін намагався стримати сміх, але той вирвався з його грудей кількома приглушеними хихиканнями.
— Ну, у цьому ми з тобою згодні.
Алек нахилив голову набік, пильно дивлячись на нього.
Дрейвін благав Езміру не повертатися до Лефайріну, бо велсініт тепер був у кожному куточку міста, але, звісно, вона не послухала. Чесно кажучи, він мав би знати краще, але ніколи б не здогадався, що вона повернеться, аби забрати Елоувінн.
— Але, — продовжив Дрейвін, — це не означає, що я можу дозволити Езмірі вбити її.
— А з чого ти взагалі взяв, що зможеш її зупинити? — запитав Джак, посміхаючись і піднімаючи брову.
Він має рацію.
— Чесно кажучи, я й не думаю, — зізнався Дрейвін. — Але мушу спробувати. Ми мусимо їх знайти.
Настала важка тиша, але лють, яка ледь не переросла у кровопролиття, повільно почала вщухати.
— Сварки не повернуть інших, — сказав Джак своїй команді. — Подобається вам це чи ні, але у нас є спільна мета з нашим ворогом. І це — врятувати Езмі.
— Ти усвідомлюєш, як це звучить? — витріщився Рівен.
— Ага, насправді усвідомлюю. Але, гадаю, Фенікс чітко дав зрозуміти, на чиєму він боці. — Джак повернувся до Дрейвіна. — Зрештою, він щойно зрадив єдину родину, яка в нього залишилася, заради неї.
Ці слова пронизали серце Дрейвіна, наче зубчастий кинджал. Але він навіть не міг заперечити, бо той мав рацію. Він щойно зрадив єдину родину, яка в нього залишилася, а разом із нею — і своє королівство.
Знову.
Дрейвін «Фенікс» Роу тепер був ворогом Лефайріну. Ворогом свого брата і короля, а також своїх побратимів.
— Я бачив, як він бився проти Атласа, — продовжив Джак, знизуючи плечима. — Якщо він і бреше, то дуже переконливо.
— То ти на його боці? — запитав Рен, трохи скрививши губи.
Джак бурхливо перетнув палубу і схопив Рена за комір, його подих важко падав йому на обличчя.
— Я на одному боці і тільки на одному. І це — зробити все, що потрібно, щоб повернути Езміру. — Він відштовхнув друга і повернувся до Дрейвіна.
Напруга у всіх була явно високою.
Рен врівноважився, а потім поправив свою вже зіпсовану сорочку.
— То куди ми рухаємося далі?
Джак хотів щось сказати, але Дрейвін випередив його.
— В Якірну Пристань. — Усі погляди звернулися до нього. — Це на півдні, ближче до Мейрінісу. І, можливо, поки будемо там, зможемо набрати нову команду. Бо, як на мене, зараз у нас із цим великі проблеми.
— Боги, тільки не знову це жахливе місце, — зітхнув Сем, закинувши голову назад.
Джак кинув на нього погляд.
— Чому ми не можемо просто поїхати туди? До Мейрінісу.
У свідомості Дрейвіна з’явилася певна золотоволоса морська відьма.
— Нас вб’ють, щойно побачать.
Джак розсміявся.
— Ну, може,