Страница 65 из 201
Глава 34
РОЗДІЛ 23
ДРЕЙВІН
Дрейвін швидко пробирався коридорами замку, щільно натягнувши каптур плаща, а його чоботи безшумно ступали по каменю. Він поглянув на вікна. Туман, що затягував шибки, міг зіграти їм на руку, коли вони з командою тікатимуть із замку.
Цей план звільнення команди Езміри був абсолютно божевільним, але у нього не було іншого вибору. Вони мусили дістатися до неї, перш ніж вона ще глибше зануриться у гнів Каліпсо та пазурі Серіни.
Дрейвін був упевнений в одному: якщо
він
не зможе дістатися до неї, то це зможе зробити лише її команда.
Після її першого візиту до замку надійшли повідомлення, що вона прибула на примарному кораблі з оніксового дерева та подертих вітрил. Тоді Дрейвін зрозумів, що вона якимось чином підняла «Нічного Привида» з глибин і, ймовірно, вважала свою команду мертвою.
Підземелля були прямо попереду; тепер йому залишалося пройти лише три повороти, два прольоти сходів і залізні двері.
І камеру, заґратовану велсінітом.
Від цієї думки він стиснув зуби.
Дрейвін обійшов останній кут і рушив сходами вниз, але раптово зупинився за кілька кроків від низу.
Прокляття.
Двоє вартових стояли за кілька кроків від нього біля входу, охороняючи залізні двері.
— Принце Дрейвіне, — сказав один із них, нахмурившись. Дрейвін підвів голову, почувши цей титул. — Вам не дозволено тут перебувати.
— Я просто дещо перевіряю. Це не займе багато часу.
— Наказ забороняє вхід, — визнав другий вартовий. — Навіть якщо це ви.
На кінчиках його пальців спалахнули жарини.
— Навіть командувача морського флоту Лейфайріну? Того, хто й привів сюди цих утікачів, щоб ув'язнити їх?
— Боюся, що це наказ короля, — зізнався вартовий, поглянувши на руки Дрейвіна.
Наказ короля.
Дрейвін стиснув щелепи.
Звісно. Його брат явно досі не довіряв йому або принаймні підозрював, що він щось замишляє.
Він повільно вдихнув, намагаючись вгамувати конфлікт у грудях. Ці чоловіки присягали на вірність його родині та королівству, але це було щось більше. Езміра все ще була десь там. А її екіпаж, єдині, хто, крім нього, готовий був би за неї битися, гнив у кайданах через те, що він зробив. Вони були його єдиним шансом.
— Ви кажете, що король Атлас, якого коронували лише вчора, віддав конкретні накази не пускати мене до моїх власних клятих підземель? — гримнув він, і в його голосі пролунало гарчання.
Вартові міцніше стиснули зброю, а легке тремтіння в їхніх руках видавало їхній страх.
— Так. Це для того, щоб екіпаж не зміг збрехати й обдурити вас, змусивши йти за тією жахливою морською відьмою.
У ньому спалахнуло полум’я люті, яке вирувало й чекало нагоди вирватися назовні. Вени на шиї Дрейвіна напружилися, а зуби стиснулися так, що аж защеміло.
— Як ти її щойно назвав?
— Жахливою морською…
Чоловік не встиг договорити.
У долонях Дрейвіна спалахнуло полум’я, і він спрямував потік контрольованого вогню прямо на вартових, освітлюючи коридор підземелля. Їхні крики замерли на язиках, коли полум’я поглинуло їх обох. Їхні обладунки почорніли, перш ніж розплавитися, прилипнувши до їхніх тіл, а за кілька секунд їхнє тіло та кістки перетворилися на купки попелу.
Дрейвін дивився на сажу перед своїми черевиками, чекаючи, що каяття і провина за те, що він щойно зробив, накриють його, але цього не сталося. Він закінчив грати в придворні ігри, і якщо королівство наважиться кинути йому виклик або завадити йому знайти Езміру, то вони зустрінуться з Феніксом. На цьому етапі не матиме значення, хто вони. Якщо вони були її ворогами, то вони були і його ворогами.
Якщо вони загрожували його Дикому Полум’ю, їхній кінець настане від полум’я Фенікса.
Дрейвін пройшов крізь залізні двері, перестрибуючи обвуглені купи кісток і попелу, які він залишив позаду, і мчав коридорами, аж поки не побачив золоті очі. Екіпаж «Нічного Привида» стояв просто за ґратчастими дверима камери.
Вони виглядали гірше, ніж тоді, коли він їх залишав. Обличчя в синцях. Кровозалиті кінцівки. Один чоловік мав на руці пов’язку, вкриту засохлою кров’ю.
— Нарешті, Феніксе, — привітався Джак. Він здивувався, побачивши ледь помітну усмішку на губах сови-перевертня.
— Ага, — задихаючись, випалив Дрейвін. — Нарешті. Але треба поспішати.
— Без сумніву.
Він втупився в замок, а тіні Атласа кружляли навколо нього, наче живі гадюки.
— Чорт, — пробурмотів він.
— Не думаю, що в тебе випадково є ключ? — глузливо кинув Рівен.
— Його не існує. Замок запечатаний магією Атласа, — зізнався Дрейвін.
— Це може здатися дещо очевидним, — почав Джак, і Дрейвін повільно підвів на нього погляд, — але, схоже, твого брата тут немає. І я не думаю, що він відімкне клітку, в яку нас помістив. — Останні слова він пробурмотів.
— Дай мені хвилинку подумати, — різко відрізав Дрейвін.
— А в нас хоч є ця хвилина? І як ти взагалі пробрався повз вартових? — запитав Рен.
Ні. Ні, у нас немає хвилини
.
Дрейвін смикав і тягнув за замок, але той не піддавався. Його плечі напружилися, паніка заполонила легені, коли він спостерігав, як тіні викручуються й повзають по металу. Якщо йому не вдасться визволити їх… Якщо він пройшов увесь цей шлях, убив тих вартових — і все марно…
Замок не з велсініту.
Ця думка була як сильний удар по обличчю.
— Звісно, — прошепотів він із напівсміхом, а потім озирнувся через плече, переконуючись, що вартові ще не наздогнали їх.
— Усі, зробіть крок назад, — наказав Дрейвін. Він підняв долоню, викликаючи полум’я.
— Ти зараз спалиш нас живцем? — презирливо запитав Рівен, коли всі одночасно виконали наказ.
— Навіщо йому це робити, якщо він сказав нам відступити, ти, ідіоте? — буркнув Рен.
Джак зітхнув.
— Ви всі можете просто заткнутися?
Дрейвін закотив очі. Вогонь закрутився між його пальцями, а потім повільно притиснувся до замка. Полум’я погналося за тінями, а потім злилося з ними, звиваючись навколо металу.
— Ну ж бо, — прошепотів Дрейвін.
Усі, здавалося, одночасно затамували подих, коли золоте світло осяяло їхні обличчя в темряві підземелля.
Тепло посилилося, коли він влив більше сили у своє звивисте полум’я. Замок зашипів, а потім почав деформуватися на їхніх очах. У такт його швидкому серцебиттю розплавлене залізо капало на підлогу. І після кількох напружених секунд механізм відпав, впавши купою шиплячого металу.
Це спрацювало. Це, бляха,