Страница 63 из 201
Бордово-оксамитові завіси балдахіна тихо шелестіли, коли Атлас сів на край матраца, дивлячись на неї знизу вгору. Навіть у тьмяному світлі каміна ельфійська краса Елоувінн знову вразила його. Те, як спадало її волосся, вигин щоки, лінія шиї… Але в її рухах була якась неприродна напруга, наче вони ніколи раніше не ділили одне ліжко.
Та все ж Атлас відкинув сумніви. Вона була втомлена. Вони обоє були такими.
Він знову простягнув руку.
— Іди сюди, красуне, — прошепотів він, і ледь помітний, гострий вигин її губ змусив його серце забитися в передчутті.
Атлас потягнувся до її стегон, його руки лягли на її вигини, коли він притягнув її до себе. Елоувінн підняла поділ сукні, коли він посадив її собі на коліна. Її стегна обхопили його, а руки лежали на його плечах.
— Скажи мені, як ми подолаємо цю загрозу, мій королю. — Вона прикусила пухку нижню губу. — Скажи мені, як ти плануєш позбавити нас цих ворогів. Скажи мені, як ти забезпечиш нашу
безпеку
.
— Це тепер тебе збуджує, моя королево? — сказав він, хрипко сміючись. — Дивитися, як я захищаю твою честь.
— Ммм, — муркотіла вона. Її очі впивалися в його, коли вона нахилилася, направляючи його назад на ліжко.
Перш ніж він встиг збагнути, Атлас лежав на спині, а Елоувінн сиділа прямо над ним. На мить здалося, ніби світ звузився до простору між ними.
— Як ми їх переможемо? — запитала вона. — Розкажи мені, як ти плануєш правити нашим світом.
Елоувінн нахилилася до нього, її пальці пробігли по його щелепі, аж поки вона не просунула руки під його туніку. Її аромат огорнув його, коли прохолодний дотик її пальців пробіг по його грудях.
— Велсініт, — прошепотів він, ледь чутно, поки вона дражнила його. — Єдиний спосіб — видобувати його більше. І коли ми позбавимо цей світ зла, що виповз із глибин, я планую правити Лефайріном разом із тобою.
Від самих цих думок жар прилинув до його щік, поки він сидів під її пустотливим поглядом.
Елоувінн облизнула губи, і її тихий голос закрутився у його вусі.
— Ти хочеш мене, Атласе?
Він спробував розслабитися, відпустити напругу, що досі стискала плечі. Але щось гризло його, якесь ледь помітне, інстинктивне відчуття неправильності, від якого він не міг позбутися. Проте він проігнорував холодок, що пробіг по його спині, і дозволив собі поринути в це.
— О, так, хочу, — сказав він, вбираючи її поглядом, коли вона зависла над ним.
Його руки знайшли її стегна, притягнувши її ближче, їхні тіла щільно притиснулися одне до одного.
Але потім, коли він нахилився, щоб поцілувати її, Елоувінн вкусила його за губу.
Не ніжно. Не жартома.
Сильно.
Атлас відсахнувся, здивований, залишаючись під нею. Вона ніколи раніше так не робила. І ніколи
так
на нього не дивилася, з очима, що блищали диким задоволенням.
Вона посміхнулася, побачивши його вагання, і, не замислюючись, він підняв руку й обхопив її підборіддя, дивлячись їй в очі.
— Що це було, Вінн?
Вона нахилила голову.
— Я думала, тобі сподобається, — зізналася вона. На її обличчі розпливлася моторошна посмішка. — Твоєму братові це точно подобається.
Атлас відчув, ніби серце ось-ось вискочить йому з дупи. Кров загуркотіла у вухах, а пальці сильніше стиснули її щоку, змушуючи губи зім'ятися.
— Що ти, блядь, щойно сказала?
Це питання впало між ними, наче лезо. Те, на що вона натякала… вона з… з
Дрейвіном
. В Атласа підступила жовч до горла.
А потім, у повільному, витонченому мерехтінні, все це зникло.
Обличчя Елоувінн ніби розчинилося, відкриваючи натомість крижані блакитні очі. Її темна коса розплелася, і довге волосся кольору опівнічного неба розсипалося по плечах, спадаючи на багряні мітки, немов випалені на її руках. На її гострих губах з’явилася злісна посмішка.
Чортові боги.
Атлас затамував подих.
—
Ти
, — пробурмотів він.
Езміра лише посміхнулася, коли решта її ілюзії розчинилася, наче туман над морем. Вона нахилила голову.
— Сюрприз.
У нього пересохло в роті, серце забилося в грудях, а їхні погляди не розходилися.
— Ти щойно мене поцілувала? — слова вирвалися з його вуст розгубленим шепотом, коли він намагався осмислити останні кілька хвилин.
— Насправді я тебе вкусила. Не плекай марних сподівань.
Тіні виривалися з кутків кімнати, закручуючись навколо її зап’ястків, щиколоток, а потім і горла. Її посмішка не зникала, навіть коли темрява стискала її шию.
— Я маю тебе вбити, — пробурмотів Атлас, все ще лежачи під нею. Температура в кімнаті впала, коли його лють вирвалася назовні. — Ти прийшла сюди, щоб що? Обдурити мене, змусивши повірити, що ти моя королева, і перерізати мені горло, поки я спатиму?
— Та годі ж тобі, — муркотіла вона, її голос був хрипким, але веселим. — Хіба так повертають свою дорогоцінну Елоувінн?
Його подих завмер у грудях, тіні послабили свою хватку, коли його магія затремтіла.
— Що ти сказала?
Вона нахилила голову, її вираз обличчя був спокійним.
— Ти думаєш, я прийшла сюди без плану? — Її голос стих. — Не хвилюйся, принце. Вона ще дихає… поки що. Однак, якщо я помру, вона потрапить до одного з пекельних кругів разом зі мною. У цьому я можу тебе запевнити.
Його розум спорожнів, а серце розривалося в грудях.
— Ти брешеш.
Що, в біса, йому робити? Морська відьма, жінка, яка розбила серце його брата і вбила його короля, сиділа верхи на ньому.
Знущалася
з нього, тримаючи перед ним життя його нареченої.
Езміра посміхнулася ще ширше.
— Але чи брешу? — Вона нахилилася до нього настільки, наскільки дозволяли тіні. — Ти пам’ятаєш, хто я. Ти бачив силу, якою я володію. Як я можу її підкорювати. Наповнювати легені людини, доки вона не благатиме про смерть. — Останні слова прозвучали шепотом. — Море прив’язане до її горла, наче повідець.
Його тіні здригнулися, стиснувшись.
— Де. Моя.
Дружина
?
— А це має значення? — тихо запитала вона, звужуючи очі. — Ти ніколи до неї не дістанешся.
— Ти — монстр, — прошепотів він.
Її посмішка зникла, але жорстокість залишилася.
— За це ти маєш дякувати своєму батькові. — Вона знизала плечима. — І, можливо, моєму.
Обличчя Атласа похмурніло, його тіні повністю відпустили її, коли він усвідомив, що може втратити Елоувінн назавжди, якщо не гратиме за правилами Езміри.
Вона відкинула плечі назад, розім’яла шию, недбало потягнувшись, а потім зіскочила з нього і з ліжка.