Страница 61 из 201
Вона відчувала це — спробу Елоувінн проникнути в її розум. Легкий тиск торкнувся країв її свідомості, наче хтось стукав у двері, до яких ніколи не знайде ключа.
Вона не змогла стримати тихого хихикання.
— Ти справді думала, що я прийду сюди без запобіжних заходів? — Голос Езміри був сповнений презирства, коли вона зробила крок уперед.
Елоувінн зціпила зуби й зробила крок назад, її щоки палали яскраво-рожевим рум’янцем.
— Мені не потрібен твій розум, щоб покінчити з тобою.
Езміра закусила губу, обмірковуючи, що робити далі. Їй потрібно було знайти спосіб захопити Елоувінн і вивести її з палацу, перш ніж їх побачать інші. Вона не хотіла вбивати королеву. Принаймні, поки що. Не раніше, ніж закінчиться термін її корисності.
Її пальці стиснули кишеню плаща, відчуваючи там перстень з велсініту.
— Я знала
,
що це стане в нагоді
, — подумала вона. А потім зробила крок уперед, а потім ще один. Не встигнувши й оком моргнути, Езміра вже мчала коридором, скорочуючи відстань, що залишалася між ними.
Різко вдихнувши, Елоувінн також почала наступати коридором, стиснувши щелепи й сповнивши очі люттю, яка, здавалося, могла змагатися навіть із її власною. І тоді ельфійка кинулася вперед, спрямувавши кулак прямо в щелепу Езміри й влучивши в ціль. Сила удару відкинула її голову вбік.
О, це буде весело.
Миттєве здивування Езміри змінилося на посмішку. У роті відчувався присмак міді, і вона уявила, що її зуби забарвилися в червоний колір, коли вона показала їх королеві.
—
Вона мені подобається
, — муркотіла Каліпсо.
— Ні, нам вона не подобається.
Езміра плюнула кров’ю до ніг Елоувінн.
— Це все, на що ти здатна? — глузувала вона.
Елоувінн обернулася, висунувши ногу з-під сукні в бік колін Езміри, але та перестрибнула її. Вона швидко відповіла: удар долонею в груди королеви змусив ту зі стогоном похитнутися й відступити до стіни.
Схоже, тренування Дрейвіна все-таки були корисними.
Вона закотила очі від цієї думки, не бажаючи віддавати цьому негіднику жодної заслуги.
Елоувінн стиснула зуби, її груди піднімалися й опускалися від прискореного дихання, а дикі очі шукали шлях до втечі. Вона нахилилася й швидко вихопила меч із піхв поваленого вартового, змахнувши ним уперед.
Езміра відхилилася назад, і лезо зрізало пасмо її сріблястого волосся, коли вона відвернулася. Вона відповіла низьким ударом ногою, який збив Елоувінн з ніг.
Королева випустила з себе стогін, коли її тіло з гуркотом впало на підлогу, і вона впустила зброю. З криком вона перекотилася і вимахнула ногою, влучивши Езмірі в ребра.
Біль пронизав Езміру, вибиваючи з неї повітря, але це лише розлютило її ще більше.
— О, ти, дурна суко, — сказала вона з гострим реготом. Їхні погляди зустрілися, і вода закрутилася з країв плаща Езміри, утворюючи в повітрі тонкі ріжучі батоги.
Елоувінн відскочила назад, широко розширивши очі, коли Езміра наблизилася, а магія танцювала, наче змії, по її боках.
— Я намагалася проявити до тебе милосердя, — пробурмотіла вона, відкинувши ногою меч ельфійки. — Але тепер я просто візьму те, за чим прийшла.
Вода ринулася вперед — одна нитка щільно обмоталася навколо зап’ястя Елоувінн, а потім інша — навколо її щиколотки. Королева задихалася, коли її штовхнуло назад на кам’яну підлогу. Вона звивалася, намагаючись вирватися з рідких пут, але ті лише ще більше стискалися, піднімаючись по її кінцівках, наче лози, і притискаючи її до землі.
— Боротися зі мною було помилкою, — прошепотіла Езміра, присідаючи поруч із нею.
Вона вхопила Елоувінн за зап’ястя, а другою рукою дістала з кишені перстень з велсініту, який вона вкрала — чи, точніше, зрізала — у вартового.
— Здайся, красуне. — Езміра розтиснула руку королеви й наділа перстень їй на палець.
Повітря вирвалося з легенів Елоувінн, коли метал ковзнув по її шкірі. Езміра згадала відчуття велсініту і миттєву втрату сили, коли те золоте світло зникло з очей ельфійки.
— Ти ніколи звідси не виберешся, — процідила вона крізь зуби, б’ючи ногами й вириваючись, але пута тримали міцно.
— Я вже втекла, — прошепотіла Езміра, нахилившись ближче. Вона натягнула каптур, і її сріблясте волосся звисло між ними, наче завіса. — А тепер я заберу тебе з собою.
Одним рухом руки водяні щупальця підняли королеву з підлоги. Коли Езміра повернулася в задушливий туманом коридор, Елоувінн безпорадно тягнули за нею, повертаючи її на «Нічний Привид».