Страница 60 из 201
Езміра звузила очі, дивлячись на чоловіка, стискаючи в руці його відрубану кінцівку. Її погляд ковзнув від солдата, який затискав кривавий обрубок, до персня на пальцях відтятої руки. Вона присіла навпочіпки, опинившись на рівні його очей, і той поспішно відсахнувся, ковзаючи по камінню, поки його обладунок скреготів по каменю.
— Подивись на мене, — промурмотіла вона, і в її голосі пролунала ледь чутна мелодія, коли вона помахала йому його ж рукою на знак привітання.
Чоловік неохоче підкорився, повільно піднявши погляд на неї.
Езміра не гаяла часу, і її погляд змістився.
— Ти будеш мовчати весь вечір. Ти не будеш кликати на допомогу інших вартових. Ти залишишся тут і стоятимеш на своєму посту, як зараз. Зрозумів?
— Т-так, — заїкаючись, відповів він, ледь опираючись її магії, поки стікав кров’ю під нею. Вона знала, що до ранку він все одно помре.
Чоловік підвівся на ноги, випрямивши спину, і став біля бічного входу в замок. Лише тихе капання крові порушувало тишу, коли червоні краплі падали на камінь під його ногами.
Езміра зняла з його пальця перстень, загорнула його в тканину і поклала до кишені. Вона жбурнула відсічену кінцівку через плече, і та впала позаду з огидним мʼяким плюскотом.
—
Може, це знадобиться пізніше, —
похмуро подумала вона.
Вона пройшла повз чоловіка на посту, ледь кинувши на нього погляд, і відчинила важкі двері настільки, щоб прослизнути всередину. Величні зали замку, освітлені золотими люстрами й прикрашені розкішними картинами, простягалися перед нею в моторошній тиші. Єдиним звуком було віддалене потріскування вогню смолоскипів, що мерехтіло вздовж стін, і тихе шурхотіння її плаща, що тягнувся за нею.
Біля бічного входу, який вона обрала, було тихо. Надто тихо, але вона припустила, що всі мешканці замку зібралися біля тронної зали, оскільки святкування добігало кінця. Можливо, якщо їй вдасться знайти шлях до особистих покоїв Елоувінн…
Її срібне волосся мерехтіло у відблисках місячного світла, що просочувалося крізь вітражі над головою. Вона пригнулася під аркою, прослизнула коридором для прислуги, а потім піднялася сходами на кілька поверхів. Проходячи повз кілька дверей, вона час від часу зупинялася, щоб притулити вухо до дерева.
Все ще нічого.
Коридор замку тягнувся вперед, і десь далеко грюкнули двері, а потім пролунали кроки. Вона обійшла ще один поворот, коли хтось закричав:
— Стій! — Голос прорізав зал, наче батіг.
Езміра завмерла, коли з-за рогу вибігли двоє озброєних охоронців. Метал у їхніх руках блиснув, коли вони підняли мечі. Шоломи приховували обличчя, але вона відчувала, як їхні погляди прикипіли до неї.
— Ну що ж, — сказав один із них самовдоволеним голосом з-під шолома. — Схоже, морська відьма знайшла дорогу...
Блакитне світло промайнуло в очах Езміри, і вона не дала йому можливості закінчити речення.
Блискавка вирвалася з її долонь із осліплюючим тріском, ударила в меч і побігла металом униз. Вартовий закричав, коли струм поглинув його. Обладунок затремтів, тіло скувало судомою, коліна вдарилися об підлогу, а за мить він повалився купою димлячого металу.
—
Ідіот
, — пробурмотіла Каліпсо в думках.
—
Справді
, — погодилася Езміра, посміхаючись.
Другий охоронець відсахнувся, піднявши меч трохи вище, а його щоки забарвилися яскраво-рожевим відтінком.
Езміра нахилила голову набік.
— Ти злякався, солдате?
— Н-ні, — заїкався він, міцніше стискаючи зброю. — Ти за це заплатиш! — ревів він, кидаючись у атаку.
— Хм, — прошепотіла Езміра, спостерігаючи, як він готується до атаки. — Заплатиш тут ти.
Вона ухилилася від удару, перекотившись по підлозі. Лезо просвистіло, влучивши у стіну там, де щойно була її голова. Вона підійшла до нього ззаду, дихаючи рівно, а сила все ще слабко іскрилася на її шкірі.
Але вона не підняла свою блискавку знову. Натомість її пальці зігнулися, а нігті загострилися, перетворившись на блискучі чорні кігті. Ледь чутне шипіння вирвалося з її вуст, коли вона підійшла ближче.
Охоронець обернувся якраз вчасно, щоб побачити її посмішку, прямо перед тим, як вона завдала єдиного удару по відкритій ділянці його горла під шоломом. Він закричав і похитнувся назад, з гуркотом упустивши меч, коли його руки хапалися за отруту, що пожирала його тіло. Його коліна підкосилися, і він впав на підлогу, не рухаючись.
Тиша знову запанувала в коридорі.
Езміра стояла серед мертвих тіл, поки її кігті втягувалися назад, а блискавки зникали з вен. Вона повільно видихнула, ніби взагалі нічого не сталося.
Її пульс пришвидшився, коли за поворотом коридору пролунали голоси.
Езміра озирнулася через плече.
Ось вона
. Нова ельфійська королева Лефайріну.
Одягнена в золотий шовк, з темним волоссям, заплетеним у коси з блискучими рубінами, Елоувінн неквапливо йшла коридором у супроводі єдиного охоронця. Вони шепотілися між собою, занадто тихо, щоб вона могла розрізнити їхні слова.
Езміра злісно хихикнула, коли їхні погляди зустрілися, і вони обоє завмерли на місці.
Погляд Елоувінн зупинився на крові та тілах, що вкривали підлогу.
— Що ти наробила?! — прокричала вона, злегка викрививши губи.
Езміра, хитаючи стегнами з боку в бік, почала крокувати коридором, на обличчі з’явилася злісна посмішка. Зупинившись за кілька кроків від них, вона відкинула каптур.
— Доброго вечора, Елоувінн.
— Зачекай... — почав охоронець, але вона не дала йому можливості закінчити.
Езміра підняла руку, розчепіривши пальці, щоб викликати море, і гладенька, мерехтлива форма перетворилася на спис, повністю зроблений з води. Вона кинула його в їхній бік, і зброя з води ідеально закрутилася по коридору, поки вони обоє стояли, як вкопані, посередині, з роззявленими ротами. Він пролетів коридором, як блискавка, і влучив прямо в груди вартового, відкинувши його назад.
Королева випустила крик.
Вартовий затамував подих, а з його губ потекла кров. Його очі розширилися від шоку, коли його притиснуло до стіни. Спис розчинився у калюжі під його тілом, і він звалився на підлогу, мертвий.
Езміра висунула стегно вбік, а її губи вигнулися в глузливій посмішці, захищаючи її розум за новоствореним ментальним щитом.
Руки Елоувінн тремтіли, коли вона підняла їх. Не в знак капітуляції, а в знак непокори. Вона
все ще
не боялася її. Її золоті очі звузилися, дивлячись на Езміру, яка залишалася за кілька футів від неї.