Страница 53 из 201
— Тоді серед наших милих колег поширилися чутки, — Серіна повернула розмову до початкової теми. — Тож ми вирішили, що найкраще буде, якщо Азеріан на деякий час зникне. Буде десь, де Асайрус не зможе його знайти. Нас би назвали зрадниками, якби виявилося, що ми переховуємо одного з Проклятих Малії. Ніхто не повинен був знайти його в Мейрінісі, — зізналася Серіна.
Езміра поглядала то на одного, то на іншого, коли вони по черзі розповідали історію, і мовчала, слухаючи.
Азеріан кивнув.
— Тож тим часом я подорожував іншими королівствами, вивчаючи знання, які їхні боги приховували від інших, сподіваючись принести вам неперевершену силу.
Езміра розтулила губи.
— І це спрацювало?
Серіна прочистила горло.
— Ну, нас же стратили не без причини, чи не так?
— Ага. Схоже, так і є. — Її брови насупилися. — Але що ти мала на увазі, коли сказала, що чаклунів тепер називають Верховними жерцями?
Серіна й Азеріан переглянулися, усвідомлюючи, що, можливо, сказали забагато.
— Мені це розповіла Покрова Видінь, — зізналася Серіна. — Коли боги покинули цей світ, вони повторили те, що зробила Малія, перейменувавши їх на жерців і жриць.
— Вони проводять свої дні в храмах, служачи їм, — додав Азеріан. — І завдяки своїй жертві вони отримали ту саму тонко відчутну силу, що з’єднує їх із богом їхнього королівства.
— І ця магія така сама, як твоя?
— Ні, не така, — посміхнувся Азеріан. — Моя магія походить від Богині Смерті, і завдяки їй я маю здатність маніпулювати нею. Тому я знаю, як виконати ритуал з’єднання душ разом із злиттям, яке відбулося у крипті.
Очі Езміри повільно розширилися, коли вона поглянула то на одного, то на іншого.
Він зітхнув, підводячись.
— Але, думаю, на сьогодні цього достатньо.
— Слава богу, —
подумала Серіна.
— Тобі доведеться залишитися тут на деякий час, — продовжив Азеріан. — Твоя сила зростатиме, поки ти будеш відновлюватись.
Езміра кивнула йому, але нічого не сказала. Азеріан відвернувся від них і вийшов із кімнати.
Тепер близнючки залишилися наодинці в кімнаті, а Серіна грала роль люблячої, стурбованої сестри. Чесно кажучи, єдине, що її турбувало, — це можливість, що хтось міг убити Езміру, перш ніж вона встигне це зробити. І вся її сила пішла б нанівець —
усе,
над чим вона працювала, було б зруйновано.
Серіна сіла на край ліжка.
— Я рада, що ти все зрозуміла, сестро.
Очі Езміри раптом спалахнули, у них засяяв вогник.
— Чи його зв’язок із Малією такий самий, як зв’язок Дрейвіна з Айрою?
Серіна вдихнула повітря носом, намагаючись вгамувати своє терпіння, що вичерпувалося.
— Ні, не такий. Дрейвіну було даровано частинку душі Айри, а не крихту магії через служіння. Його сила значно перевершує силу Азеріана чи будь-якого Верховного жерця.
Гнів в очах Езміри зник так само швидко, як і з’явився, і вона тихо свиснула.
— Забагато рухомих частин.
— Дійсно, — сказала Серіна, а потім видихнула. — Говорячи про того нещасного чоловіка… Мені потрібно, щоб ти почала з самого початку. Що сталося в Лефайріні?
Вона була вдячна сестрі за те, що та одразу перейшла до справи, зупинивши її настирливі запитання.
Езміра розповіла, як підняла «Нічного Привида»
,
що затонув за кілька миль від берега, а її екіпаж ніде не було видно. А коли вона прибула до Лефайріну, там якраз відбувався щорічний збір десятини, що дозволило їй потрапити до замку, використовуючи свої здібності до переміщення. Вона згадала, як вбила короля, проклинаючи його за холоднокровне вбивство свого батька.
Але потім вона зупинилася.
Серіна закусила губу.
— Тож, де тут фігурують кулі з велсініту? — Це було єдине, що крутилося в її голові.
Езміра різко вдихнула.
— Це ще не все, і ми навіть не дійшли до цього. — Вона підтягнула коліна до грудей і міцно їх обійняла. Серіна не пропустила, як Езміра здригнулася від болю в ранах.
Вона ніжно поклала руку на коліно Езміри.
— Що таке?
Езміра підняла на неї погляд.
— Ти коли-небудь була під впливом чарів?
Серіна ледь помітно стиснула пальці навколо коліна сестри, не встигнувши себе зупинити. Хвиля тепла пробігла по її грудях, гостра й холодна водночас. Інстинкт кричав, що Езміра її випробовує. Що, можливо, її спогади про ритуал не були такими запечатаними, як вона сподівалася.
Її пульс затремтів, а розум уже обмірковував, як перевести розмову в інше русло.
— Що? Ні, єдині дві істоти в королівстві, які мають таку здатність, знаходяться в цій кімнаті. І навіть тоді ми не можемо впливати одна на одну, — збрехала вона.
Езміра задумливо мугикнула.
— Я тримала спадкоємця в своїх руках. Я була так близько до того, щоб вирвати повітря з його легенів, коли це сталося.
Серіна звузила очі, ухиляючись від відповіді.
— І хто, на твою думку, це зробив?
Очі Езміри потемніли, у них закипіла буря.
— Смертні співпрацюють з ельфійкою. — Її ніздрі роздулися, а погляд став віддаленим. — І вони планують видати її заміж за свого нового короля.
Дякую припливам.
— Ельфійкою?! — драматично вигукнула Серіна, почавши ходити по кімнаті. — Езміро, тобі потрібно постійно тримати ментальний щит, коли ти поруч із ними.
Езміра підвелася з ліжка, злегка зморщившись. Вона розкинула руки в сторони.
— Ти думаєш, я цього не розумію? Я не знаю, як це зробити. Я навіть не думала, що це можливо. — Її груди кілька разів важко здійнялися. — Я не передбачала, що в тому королівстві хтось ще володіє магією. Тепер я знаю, що не варто їх недооцінювати в цьому плані.
— Ну, що вона змусила тебе побачити? — запитала Серіна, помітивши, як вона збентежена.
Якщо Серіна зможе розгадати її страхи, вона зможе використати це на свою користь. Вона знала, що сестра кинула свій страх перед коханням у полум’я, коли вони повернули собі божественність. Але що могла показати їй ельфійка? Невже це був Дрейвін?
Езміра стиснула щелепи й одразу ж відвела погляд на підлогу.
— Це не має значення.
Серіна цмокнула, зачепивши кігтем під підборіддям Езміри, щоб та знову зосередилася на ній.
— Насправді має значення. Мені потрібно знати ці речі. Інакше як ми зможемо захищати одна одну?
Езміра важко видихнула.
— Ця ельфійська сука створила ілюзію, ніби мій батько стоїть переді мною. — Вона ковтнула слину. — З мечем, що стирчить із його серця. Кажучи, що це все моя провина.