Страница 51 из 201
Її рука затрималася на щоці Езміри, великий палець ніжно пробігав по ній, ніби щоб заспокоїти їх обох, але Езміра застигла від жаху.
— Але перш ніж я розповім тобі, що треба було зробити, ти маєш знати, що я боролася не лише за тебе. А й за море. За все, що ми втратили, за дім, який у нас ще залишився, бо ти знайшла дорогу до нас. Без тебе ми могли б знову втратити Мейрініс і наш народ.
—
Вставай і йди. Ми мусимо йти
, — наказала Каліпсо, і Езміра широко розплющила очі, відсунувшись від Серіни.
— Ні. Я мушу почути, що вона скаже.
— Якщо з кимось із нас щось трапиться…, — тихо продовжила Серіна, — це королівство не може пасти. Море не можна залишити без охорони. Ми — його охоронці. Його подих і гнів. — Вона опустилася, щоб сісти поруч з Езмірою на ліжку, не відводячи погляду. — Ми — богині, так. Але навіть боги кровоточать. Ми це бачили. Ми це
відчували
. Наша кров просочила каміння цього палацу.
— Просто
скажи
мені, — вигукнула Езміра, серце якої билося так сильно, що їй здавалося, ніби воно ось-ось вибухне.
— Існує стародавній обряд. Жертовний ритуал, що призводить до зв’язування життів, поєднання доль.
Тоді в голові Езміри запанувала тиша. Навіть Каліпсо замовкла.
— Серіно, що ти зробила?
У куточках її очей заблищали сльози.
— Я не могла змиритися з думкою, що знову втрачу тебе. Не так. Тож я зробила вибір.
Єдиний
вибір.
Серіна важко ковтнула слину, і її голос затремтів.
— Коли Азеріан сказав мені, що є останній шанс… остання відчайдушна спроба, на яку ми можемо піти, я не вагалася. І тепер, якщо хтось із нас загине, інший залишиться. Але це ще не все: наша сила залишиться недоторканою.
Жоден
із нас насправді не помре, а продовжить жити в іншому. Поверхня й глибини й надалі будуть під захистом.
У свідомості Езміри промайнули уривки спогадів — розрізнені й хаотичні. Вона побачила миготіння місячного світла, кіготь, що розрізає плоть, з якої хлине кров, і тіні, що рухаються десь за межами її зору. Але кожен образ зникав, перш ніж вона встигала збагнути його значення, залишаючи після себе лише жахливу розгубленість.
Її подих застряг від розчарування та страху, коли спогади мучили її.
Езміра швидко кліпала очима, відчайдушно намагаючись вхопитися за щось, за
будь-що,
що допомогло б розібратися в бурі, що вирувала в її голові. Але шматочки відмовлялися складатися в ціле.
Серіна дивилася їй в обличчя, і її голос був ледь чутним, коли вона сказала:
— Це був єдиний спосіб врятувати тебе.
Крізь туман болю й сплутаних думок Каліпсо ворухнулася всередині Езміри. Це не обов’язково була думка, яку вона нав’язувала, а первісне відчуття, що піднімалося від богині всередині неї. Жорсткий, невимовний шепіт, що кричав:
— Не довіряй їй.
Теплота в очах Серіни раптом здалася їй дивною. М’якість її голосу лунала в її вухах, але під цим усім ховалася напруга, прихована гострота, від якої у Езміри мурашки бігали по шкірі.
Її серце билося нерівно, розриваючись між бажанням повірити Серіні та впертою, зростаючою підозрою, що гризла її зсередини.
— Будь ласка, скажи щось, — прохрипіла Серіна.
Холодна рішучість огорнула груди Езміри, і вона ковтнула слину, перш ніж зустріти погляд сестри.
— Дякую, що врятувала мене.
— Я буду грати свою роль, доки ми не з’ясуємо, що саме відбувається
. — Вона не була впевнена, чи намагається переконати Каліпсо, чи саму себе.
Губи Серіни ледь вигнулися, майже тріумфально, коли вона простягнула руку й обережно відсунула рукав Езміри. Побачивши це, вона роззявила рота. Вона звикла до дивних, закручених знаків Каліпсо замість своїх рун, але тепер на шкірі її зап’ястя було щось зовсім чуже.
Темні складні візерунки, наче витаврувані оніксом, сріблом і золотом, врізалися в плоть. На них були зображені два переплетені морських змія, один із яких здіймав голову над серпом місяця, а інший — над сяючим сонцем.
Серіна підняла руку, показуючи такий самий знак.
— Це знаки нашого зв’язку душ, — тихо пояснила вона.
— Вони позначають вас обох як пов’язаних, — втрутився Азеріан. — Ваші долі переплелися назавжди.
Назавжди.
Езміра не могла дихати. Це було абсолютне божевілля.
—
Як?!
— крикнула Каліпсо в гніві.
— Як ви це взагалі зробили? — Слова вирвалися з її вуст шепотом, перш ніж вона підняла погляд на них обох, зціпивши зуби, коли гнів богині пронизував її. — Як ви знали, як це зробити? І що це взагалі за магія?
На губах Серіни повільно з’явилася посмішка.
— Ми так і думали, що тобі буде цікаво це дізнатися.