Страница 49 из 201
Знак Езміри був срібним. Яскравим і сліпучим, наче місячне світло на морі. Вона нахилила голову набік, зморщивши брови, коли її погляд ковзнув до місяця, позначеного над його головою, — півмісяць тепер мав яскравий золотий колір.
Цікаво.
Коли Серіна знову поглянула на власний зап’ясток, її губи розтулилися від подиву. Той самий візерунок тепер вився на її шкірі, тільки її морський змій — протилежний до Езміріного — виблискував розплавленим золотом, а сонце над його головою було тим яскравим сріблом.
Очі Серіни палали від роздратування, коли вона дивилася на складні татуювання, які тепер були викарбувані на шкірі обох. Знаки слабко пульсували, наповнені магією — чого вона, безумовно, не очікувала.
Різко обернувшись, вона суворо поглянула на Азеріана, підбігла до нього і штовхнула його в груди.
— Що це за знак?
Він повільно кивнув.
— Магія випалює себе на носіях, щоб закріпити зв’язок.
Серіна почала нервово ходити туди-сюди, стискаючи кулаки.
— І як, на твою думку, ми це пояснимо? Вона ж, блядь, це
побачить
.
— Ми скажемо їй напівправду, — запропонував він. — Що зв’язок душ був єдиним способом врятувати її, коли велсініт занадто глибоко вкорінився.
— Це був твій план з самого початку? — Серіна зробила крок назад, обдумуючи все, поки її погляд блукав по ньому, а потім по її знаку. — Це геніально. А справжня причина появи знака залишиться нашою маленькою таємницею.
Азеріан задоволено злегка схилив голову.
— Ти забуваєш, хто навчав тебе таких речей протягом століть. План бездоганний, і тепер, коли зв’язок встановлено, ніщо не зможе його зруйнувати.
Її вираз обличчя став суворим.
— Якщо вона почне ставити забагато запитань раніше, ніж настане потрібний час, ми замкнемо її.
Він серйозно кивнув.
— Ми триматимемо її під замком.
І незабаром море стане моїм.
Губи Серіни вигнулися в холодній посмішці, коли її пальці пробігли по краю тавра.