Полум'я серед морів

Глава 27

РОЗДІЛ 16

СЕРІНА

Серіна йшла за Азеріаном, який перекинув безсиле тіло Езміри через плече. Вона безпорадно гойдалася з кожним його кроком, поки вони прямували до місця проведення ритуалу.

Коли нарешті дісталися внутрішніх садів замку, місяць висів низько й був повним, розливаючи сріблясте світло по мармурових доріжках і квітучих ліліях. По всьому простору в рівномірних колах мерехтіло полум’я свічок, а над ними витали морські вогники. Повітря було насичене змішаними ароматами нічних квітів, і панувала тиша, яку порушувало лише тихе дзюрчання фонтану неподалік. В землі були викарбувані руни, які світилися завдяки червоному порошку, що слабко пульсував, імітуючи знаки на руках Езміри.

Серіна пройшла крізь живопліт, її босі ноги занурилися в пишну траву, перш ніж вона зупинилася.

Після того як Азеріан влаштував Езміру в її покоях, вона ретельно підготувала все необхідне. Серіна залишилася з нею, наказавши своїй служниці Брайар одягнути та вимити її, готуючи тіло до священного зв’язання.

Серіна була одягнена в шати з мерехтливого золота та теплих коралових відтінків, а її довге світле волосся було прикрашене перлами та крихітними морськими зірками. Це було схоже на те, у що Брайар одягнула Езміру — сукню яскравих блакитних та сріблястих кольорів, з крихітними аквамариновими камінчиками, вплетеними у її темне волосся.

Азеріан обережно поклав Езміру на ліжко з м’якого морського моху в центрі саду, оточене колом уламків чорного корала, ретельно розкладених так, щоб відбивати місячне світло.

Серіна присіла на коліна поруч із сестрою, провівши пальцями по вологому вигину щоки Езміри.

— Прокинься, — прошепотіла вона, і це слово стало приманкою, намотаною на магічну нитку.

Езміра повільно підняла вії, її погляд був розфокусований. Серіна обхопила її підборіддя долонею, піднявши обличчя вгору, перш ніж та встигла навіть моргнути. В мить, коли їхні погляди зустрілися, у зв’язок влилася примусова сила, зміцнюючи кожну нитку, доки Серіна не відчула задоволення від того, як вона затягується навколо розуму Езміри.

Це працює

. Серіна не стала приховувати свою злісну посмішку, коли її магія тримала свідомість сестри в смертельній хватці, не маючи наміру відпускати.

— Ти мене чуєш? — прошепотіла вона.

Езміра не моргала, її губи були розтулені. Вона ледь кивнула головою.

Серіна випрямилася.

— Добре. Тепер ти будеш слідувати за мною і робити все, як я скажу, — наказала вона, піднімаючи Езміру на ноги.

Вона повернулася до мармурової доріжки, що звивалася вглиб садів, і Езміра, не вагаючись, пішла за нею.

Тоді вперед вийшов Азеріан, в одній руці тримаючи миску з травами, а в іншій — чашу, вирізану з кістки, на поверхні якої були викарбувані руни. Вони зустрілися з ним на півдорозі до центру, тепер стоячи посередині церемоніального вівтаря.

Обличчя Езміри було тривожно нерухомим, коли вона стояла навпроти Серіни. Її погляд був спрямований уперед, тіло не рухалося, за винятком легкого колихання волосся на вітрі, а татуювання огортали її ніжним блакитним сяйвом.

Це робило її схожою на якусь витончену розфарбовану статую. Зображення богині замість самої богині.

Достатньо одного ковтка, одного заклинання, і ти опинишся саме там, де мені потрібно.

Думки Серіни кружляли в її голові, наче дим.

Її погляд ковзнув до чаші, і вона усвідомила, що все, заради чого вона працювала, незабаром нарешті завершиться. І все ж частина її хотіла насолодитися цим повільним руйнуванням. Спостерігати, як свідомість Езміри згинається й ламається під її рукою, тепер, коли її можна було підкорити.

Але ця ніч була присвячена закріпленню зв’язку, щоб переконатися, що сестра більше ніколи не вислизне з її рук.

Вівтар між ними був задрапірований чорним шовком, осяяний холодним світлом місяця. Серіна спостерігала, як Азеріан поставив вирізаний з кістки келих на маленький столик, і нахмурила брови, зазирнувши всередину чаші. У тонкому містичному світлі, що витало над ними, виднілася густа суміш.

— Це необхідно для ритуалу, — почав Азеріан, спостерігаючи за нею. — Чорний мул, видобутий із найглибших океанських траншей, куди ніколи не досягає сонячне світло, а також подрібнені кристали солі й трави з моєї аптеки, що поєднують усе воєдино.

— А інгредієнт, щоб активувати це? — запитала Серіна.

Азеріан посміхнувся, коли по його щоці скотилася одна темна сльоза, схожа на кров. Він підніс чашу до підборіддя і дозволив цій сльозі впасти в суміш.

— Уже подбав про це, — підморгнув він, моргнувши, щоб прибрати темряву, що залишила слід у його оці.

Серіна підняла брови. Азеріан був дещо потайливим щодо всього, що було необхідним для ритуалу, сказавши їй, що його не можна активувати без невеликої жертви з його боку, щоб магія спрацювала.

— Сльоза? — запитала вона з подивом.

Азеріан кивнув.

— Саме так, моя Богине. Це символ сили Малії. Я поясню пізніше, коли час вже не буде мати значення. А тепер, будь ласка, підійдіть обидві, щоб ми могли почати.

Серіну огорнув спокій, коли вона з сестрою виконали вказівку. Вони повільно підійшли разом, їхні сукні тягнулися за ними і ковзали по траві.

Азеріан кивнув їй.

— Ти знаєш, що треба зробити.

Серіна повернулася до Езміри й підняла руку, м’які кінчики її пальців подовжилися, перетворившись на гострі чорні кігті.

— Ти будеш слідувати за мною й повторювати все, що я роблю.

Вона провела краєм кігтя по своїй долоні. Одразу виступила кров. Її темно-багряний відтінок мерехтів у світлі, коли Серіна піднесла руку над чашею. Її кров впала в оніксову суміш, наче краплі полум’я. Вона зашипіла, закрутилася й задимілася, миттєво реагуючи, коли складники злилися воєдино.

Езміра підняла руку, як було наказано, дозволяючи своїм кігтям вислизнути. Дивлячись вниз, її погляд зафіксувався на шрамі на долоні. Тому самому шрамі, який отримала кілька тижнів тому, коли розрізала руку клинком під час повернення своєї божественної сутності.

Було так, ніби в її свідомості прокинулося якесь усвідомлення, наполегливо тягнучи за краї її підсвідомості.

Серіна одразу відчула в ній зміну. Нитка між ними, колись натягнута й вібруюча під її контролем, затремтіла. Це було ледь помітно, але ослаблення зв’язку змусило її шлунок стиснутися. Відчуття було схоже на воду, що вислизає крізь пальці, і її магія інстинктивно простягнулася, щоб впіймати її, перш ніж вона повністю зникла.

Її серце різко забилося.

Ще не час