Страница 40 из 201
Дрейвін випрямився, і раптом молодший брат Атласа здався йому велетенським.
— Він забрав у неї
все
. Вона мала повне право повернути собі це! Я намагався заспокоїти ситуацію, щоб вона нікому більше не заподіяла шкоди, але ти не хотів слухати. Я дозволив їй забрати те, що їй належало!
У грудях Атласа спалахнуло пекуче відчуття — таке, якого він ніколи не відчував до свого брата.
— І ти досі віриш, що вона піклується про тебе після всього цього? — Він гірко розсміявся, зробивши крок назустріч. — Езміра сама тобі сказала… вона більше не хоче тебе. І все одно ти гориш заради неї.
Дрейвін застиг, у його очах затанцювало полум’я.
Добре
. Нехай відчує всю тяжкість цього. Нехай зрозуміє, що як би він не намагався виправдати це, як би не хотів переписати правду,
вона
тепер їхня ворогиня
.
Езміра
завжди
була їхньою ворогинею.
Королівство вимагатиме відплати. Лорди та дворяни ніколи не схиляться перед королем, який залишив вбивцю свого батька безкарним.
Але більше за все… Атлас безмежно довіряв своєму братові. А тепер ця довіра була зруйнована.
— Тепер я король, — сказав він тихим голосом. — І я не дозволю тобі підривати мою владу так, як ти робив це з ним. Вона могла вбити Елоувінн!
Сама думка про те, що його майбутній дружині могли завдати шкоди, розпалила в ньому лють. Дрейвін думав, що спалить світ заради тієї клятої морської відьми, але Атлас занурив би світ у темряву заради своєї обраної нареченої.
Дрейвін різко видихнув через ніс, його тіло застигло.
— Езміра захищалася від магії Елоувінн! Вона не мала жодного права вриватися туди й нападати на неї!
Атлас звузив очі.
— Ти думаєш, це має значення? Ти думаєш, решті королівства є діло до того, хто завдав першого удару? Єдине, що вони бачили, — це те, як
Езміра
вбила нашого батька і ледь не забрала з собою решту нас.
— Елоувінн нічого б не загрожувало, якби вона просто не втручалася, — огризнувся його брат, а хвилі жару покотилися від нього кімнатою. — Твоя дружина... або майбутня дружина... загнала Езміру в кошмар …
— Вона захищала
мене
! — крик Атласа луною розійшовся по всій залі. — Елоувінн захищала свого короля
.
Те, що ти мав би зробити, замість того, щоб бігати за своєю злою богинею, як закоханий дурень.
— Ти думаєш, я мав просто стояти осторонь, поки Езміра
кричала
? — Дрейвін виглядав так, ніби його вдарили. — Ти не знаєш її так, як я. Вона ніколи б цього не зробила, якби не перебувала в справжній агонії. Елоувінн спотворила її розум…
— Езміра збиралася
мене вбити
! — Голос Атласа затремтів, а його відлуння було оглушливим. Він навіть не міг повірити, що вони ведуть таку розмову. — Дреє, чого ти не розумієш у цій ситуації?
Його брат замовк. І на мить було чутно лише їхнє нерівне дихання.
Потім голос Атласа став ще холоднішим.
— Ти обрав сторону. І ти обрав
неправильно.
Дрейвін стиснув кулаки.
— Я вирішив зупинити війну.
— Ні. — Атлас повільно видихнув, похитавши головою. — Ти обрав
її.
Ти обрав Езміру. І тим самим ти її розпочав.
Дрейвін не відповів.
Атлас повільно вдихнув, коли всі шматочки почали складатися в цілу картину.
Езміра — Каліпсо, як би там не називалася ця сука — не була непереможною. Незважаючи на її божественність, на всю її силу… вона
кровоточила
. Сліди цього досі заплямовували їхні мармурові підлоги.
Його куля це довела. Те, як вона похитнулася, як впала на коліна, і те, як на це відреагував Дрейвін. У неї була
слабкість
.
Губи Атласа стиснулися в тоненьку лінію, а гнів, що вирував у ньому, перетворився на щось ще гостріше.
— Треба було здогадатися, — пробурмотів Атлас, повільно ходячи по колу й ігноруючи сповнений гніву погляд брата. — Уся ця сила… і все ж вона втекла. Ти змусив її втекти, бо в неї не було іншого вибору.
Дрейвін зробив крок уперед.
— Атласе, що б ти не збирався робити… просто залиш це. Ти не розумієш, на що вона здатна.
— Ні. — Він видихнув через ніс, у голові вже формуючи план. — Я
точно
розумію, на що вона здатна. І тепер я знаю, як це зупинити.
Дрейвін напружився, а полум’я на його пальцях видавало його занепокоєння.
— Не змушуй мене обирати, Атласе. Не змушуй мене обирати між тобою та нею.
— Чому? — різко запитав Атлас, відчайдушно намагаючись придушити біль у грудях. — Тому що це буде вона?
Дрейвін зітхнув, похитавши головою.
— Ні, я не це маю на увазі. Але тобі не потрібно цього робити!
— Потрібно. — Атлас повернувся до нього, вже прийнявши рішення. — Королівство потребує мене. Вона вбила нашого батька.
— Він убив її батька першим! — благав Дрейвін.
Атлас презирливо скривився.
— І що з того? Батько за батька?
Пірат за
короля
?
Їхній батько був мертвий. Вбитий її магією. Атлас не мав наміру залишити це безкарним.
— Велсініт. Я хочу ще. Мені потрібно набагато більше, — подумав він уголос, повертаючись до вартових біля дверей. — Покличте Варіса, — наказав він.
Один із чоловіків вклонився, а потім вийшов із кімнати.
Ніздрі Дрейвіна роздулися, а вени на шиї натягнулися.
— Ти плануєш
полювати
на неї.
Атлас більше не збирався втаємничувати Дрейвіна у свої плани. Незалежно від того, чи це був одноразовий випадок, він не міг розповісти йому, що збирався робити. Не тоді, коли знав, що Дрейвін кохав цю жінку з причин, яких він не міг збагнути. Тож, поки що, Атлас триматиме його в невіданні. Якщо Дрейвін хотів залишитися поруч із ним, коли його коронуватимуть, то він буде бажаним гостем. Але всі привілеї, які він мав завдяки короні, тепер зникли.
Тільки він не збирався йому про це говорити.
Атлас дозволив повільній, жорстокій посмішці розтягнутися на своїх губах.
— Ні, — збрехав він, голос був холодний, як сталь. — Але коли вона повернеться, ми будемо готові.
І як тільки він захопить її — як тільки вона опиниться в кайданах, які не зможе розірвати навіть богиня, — він покаже їй, що саме означає вкрасти життя короля.