Страница 24 из 201
— Якщо я правильно пам’ятаю, це не вся ваша команда. Я чув, що смертних відвезли до міської в’язниці, де вони чекають на страту. Ви тут лише тому, що велсінітова камера здатна вас утримати. Я відправлю свою команду, щоб вони визволили інших, а сам прийду сюди за вами. — Він видихнув. — Але ви маєте бути готові в будь-яку мить. Не знаю, коли це станеться, але я подбаю, щоб це було якомога швидше.
— Ти маєш на увазі команду, яка нас захопила і закинула в цю діру? — запитав Рівен.
— Ага. Саме вони. — Дрейвін зморщив брови, здивувавшись, що сам вжив слово «
ага
». Він стримав посмішку, помітивши, як Езміра вплинула на нього.
Усі обмінялися кількома обережними поглядами.
І нарешті Джак неохоче кивнув.
— Гаразд. Ми будемо готові. Але поквапся, Феніксе.
Дрейвін видихнув, і напруга покинула його плечі.
— Добре.
Тепер йому залишалося лише пережити ніч і молитися, щоб батько нічого не запідозрив.
Звук наближення чиїхось кроків змусив його напружитися, але вони були тихими. Надто тихими, щоб належати одному з вартових. Потім повітря змінилося, і тіні на стінах підземелля не природно вигнулися. Команда Езміри відсунулася назад, подалі від ґрат своєї камери.
Атлас.
Його брат з’явився в полі зору, виринувши з темряви, наче привид. Гострий погляд Атласа пробіг по ньому, а потім перейшов на піратів у камері на протилежному боці коридору.
— Ну, ти встиг накоїти чимало лиха, еге ж, Дреє?
Кінчики пальців Дрейвіна пекли.
— Король заслуговував на значно гірше.
Він не пропустив, як Джак зморщив брови у світлі смолоскипа.
Атлас закотив очі й зробив крок уперед, всунувши ключ у іржавий замок камери Дрейвіна. Щойно він повернув його, пролунало тихе
клацання
, і замок впав на підлогу.
Екіпаж Езміри мовчав, але їхня ненависть до Атласа була відчутною. Ніхто з них не говорив. Вони просто дивилися, глибоко нахмуривши брови, а їхні губи стиснулися в тверді лінії, коли вони слухали.
Дрейвін вийшов, розправивши плечі.
— Що ти робиш?
Атлас зітхнув.
— Я не повірив у цю дурню про «одну ніч». Батько залишив би тебе гнити, якби це допомогло довести його правоту. Я ж, навпаки, не хочу бачити, як ти марнієш тут, у підземеллі.
Пірати заворушилися, почувши ці слова, їхні погляди стали ще гострішими.
Брат зневажливо скривив губи.
— Я просто радий, що тебе не посадили в одну камеру з ними. Ці звірі, мабуть, випатрали б тебе, щойно з’явилася б нагода.
— Почекай трохи. — Пролунав голос Джака, і на його обличчі з’явилася злісна посмішка, коли Дрейвін зустрів його погляд.
Атлас хмикнув.
— Не можу дочекатися, щоб побачити, як тебе повісять.
Вени на шиї Джака натягнулися, коли він оскалив на нього зуби.
Атлас повернувся до Дрейвіна і скинув з себе плащ.
— Ось, одягни це, щоб тебе одразу не впізнали. Рухаймося, поки сюди не прийшло більше вартових.
Дрейвін не сперечався, накинув плащ на плечі й натягнув каптур на голову. Він зберігав нейтральний вираз обличчя, востаннє поглянувши на команду «Нічного Привида», благаючи їх очима про співпрацю.
Вони стояли нерухомо, спостерігаючи.
Атлас навіть не став чекати на нього. Він розвернувся на п’ятах і зник у тіні. Дрейвін пішов за ним, намагаючись крокувати тихо, а його тіло було напружене, коли вони пробиралися крізь темні коридори.
Коли вони дісталися сходів, його брат зупинився й кинув на нього проникливий погляд.
— Я веду тебе до своїх покоїв, щоб спробувати вбити в тебе хоч трохи здорового глузду.
Дрейвін стримав різку відповідь. Зараз не час сперечатися, адже він знав, що ніхто не зможе
вбити в нього хоч трохи здорового глузду
.
Йому потрібно було вибратися звідси й знайти час подумати. А коли у нього з’явиться така можливість, він повернеться за її командою.
Дрейвін у відповідь суворо кивнув братові, і тіні Атласа знову огорнули їх, коли вони зникли в темряві.