Страница 20 из 201
Вона простягнула руки вперед. Перетинчасті пальці, увінчані кігтями, тремтіли, коли вона тягнулася до уламків унизу. Вода навколо неї заворушилася, течії неприродно змінилися, коли її магія почала діяти. Глибокий, гучний гул заповнив море, вібруючи в самих кістках цього царства. Вени на її шиї напружилися, коли магія Каліпсо нахлинула на неї, як бурхливий приплив.
«Нічний Привид» застогнав.
Оніксове дерево тріснуло, розколюючись, коли відривалося від дна океану. Мул виривався темними хмарами, закручуючись у спіралі вгору в тумані, коли залишки корабля здригалися.
У воді під місячним світлом мерехтіло світло, сріблясті й блакитні нитки плелися навколо корабля, наче руки, що ведуть його вгору. Пульс гуркотів у вухах, коли тягар магії напружував її волю.
Езміра підняла ціле королівство; безсумнівно, вона могла підняти корабель.
Тоді її осяяла ідея, і вона звернулася до чогось більшого.
У глибинах знизу звивалася тінь, утворена з самої сутності моря. Вона розходилася хвилями, водяні щупальця скручувалися і формувалися у монструозну постать її кракена, чиє масивне тіло було витесане з самої рідини.
Звір підкорився її невимовній команді, як завжди, коли він потоплював ворожі кораблі, і його величезні щупальця розгорнулися та обхопили уламки. У відповідь здійнялася хвиля. Потоки піни та хмари бульбашок ринули навколо, поки кракен разом із її магією підіймав корабель угору. Корабель стогнав у знак протесту, а намокла деревина тріщала та скрипіла, коли його витягували з могили.
Езміра дрейфувала, піднімаючись вгору разом із «Нічним Привидом», поки вони обидва не виринули на поверхню. Вода лилася з його розбитого корпусу, зливаючись назад у море.
Вона задихалася, груди важко піднімалися, коли магія Каліпсо співала в її крові. Але коли вона плавала там, дивлячись на зруйновані залишки, що тепер гойдалися на лагідних хвилях, їй на думку спало одне обличчя.
Дрейвін пішов через печери. Висохлі, закривавлені сліди вели до того, що залишила після себе її команда. Езміра могла лише припустити, що це означало, що він був відповідальний і за те, що сталося з ними.
І це, більше за все інше, розпалювало її лють ще сильніше.