Страница 193 из 201
Елоувінн похитнулася, ледь не впавши, але Атлас підхопив її за лікті. Проте вона штовхнула його вперед, з тремтінням вдихаючи повітря, коли тягар, що задушував її, зник. Дрейвін надто добре знав це відчуття — той повертаючий приплив придушеної сили.
Повітря навколо неї загусло, золоте світло сяяло з її очей і ставало яскравішим з кожним ударом серця. Вона підняла руки до хаосу, що вирував між двома богинями.
— Тільки не Езміру! — одночасно вигукнули Дрейвін і Атлас, їхні голоси перекривали один одного.
Вона стиснула щелепи, а золоте світло палало навколо неї, наче німб.
— Я
точно
знаю, на кого я націлююся, — процідила вона, і кожне слово було просякнуте отрутою.
Елоувінн звузила очі, золото в них палало ще гарячіше, ніби вона могла проникнути крізь саму душу Нейріси. Її щелепа була стиснута, брови зведені, а губи ледь розтулені, коли вона викликала свою магію, шукаючи пролом у її свідомості.
Дрейвін відчув, як у нього стиснулося серце, коли він зрозумів, що це не працює. Він побачив це по тому, як її вираз обличчя почав зникати. Зморшка між бровами поглибилася, напруга підкреслила її вилиці.
Її очі розширилися від наростаючого жаху.
— Я не можу… Я не можу прорватися.
Елоувінн похитнулася назад, її очі блищали від розчарування, а кулаки тремтіли.
— Вона не впускає мене, — просичала вона крізь зуби, її голос звучав різко від невіри. — Її розум закритий. Наче зачинений на засув.
— Це тому, що вона блокує Езміру, — пробурмотів Дрейвін, поглядом перебігаючи між двома, що зійшлися в сутичці.
— Що? — вигукнула вона, дивлячись, як магія продовжувала спалахувати навколо них, наче зіткнення сонць і буревіїв.
— Тут діють інші сили, — пояснив Атлас, кивнувши на розбиту стелю. — Вони блокують одна одну через Кривавий Місяць.
Елоувінн похитала головою.
— Я не розумію.
Дрейвін схопив її за зап’ястя, перш ніж вона змогла змусити себе зробити ще одну спробу.
— Тобі й не треба, — сказав він. — Принаймні, не зараз. І ми не можемо марнувати час. Треба дати Езмірі розібратися зі своєю сестрою.
Він повернув голову, оглядаючи хаос навколо них, поки їхня команда продовжувала жорстоку сутичку з вартовими, що виривалися крізь розбиті двері.
— Нам треба їх затримати, — визнав він, відпускаючи її. — Нам треба допомогти команді.
Елоувінн поглянула на двох братів, і Атлас кивнув їй на знак схвалення. Вона зустрілася поглядом із Дрейвіном, а потім злегка нахилила підборіддя, погоджуючись битися.
Він без вагань обернувся й кинувся назад у вир бою. Він врізався в найближчого вартового, з його меча виривалося полум’я, а де б Елоувінн не зосередилася, там починали кричати люди, а потім тіні розривали їх на шматки.
І крізь усе це думки Дрейвіна були прикуті до його Дикого Полум’я, коли вона тримала оборону проти своєї сестри, а тягар піку Кривавого Місяця тиснув на них усіх.