Страница 190 из 201
Глава 79
РОЗДІЛ 68
ЕЗМІРА
Погляд Езміри прикипів до Серіни, яка повільно підвелася на ноги. Її обличчя було спотворене люттю. Побачивши свою сестру-близнючку, Каліпсо забилася в її грудях, палячи їх, наче кислота, а спогади про кожну зраду виривалися назовні.
Але потім погляд Езміри оглянув залу, і її серце болісно завмерло.
У водяних завитках, наче здобич, заплутана в павутині, висіли Дрейвін, Джак, Атлас та інші. Їхні тіла безпорадно левітували, а водяні вихори кружляли навколо них повільними, задушливими спіралями.
Очі кольору віскі зустрілися з її поглядом, і вона стримала нудоту, що підступала до горла.
Дрейвін боровся за кожний подих, його тіло сіпалося проти нищівної хвилі, коли вода зависла прямо над його губами. Його мокре темне волосся прилипло до обличчя, груди напружилися, щоки вже зблідли від нестачі повітря. Але саме його очі — ті широкі, відчайдушні очі, які шукали тільки її — розривали Езміру на шматки, коли життя витікало з нього.
У ній спалахнуло щось первісне.
Пекуча лють здійнялася, ревучи в її жилах. Сила вибухнула в ній із дикою цілеспрямованістю.
Ніхто
не забере його в мене.
—
Вбий її
, — ревнула Каліпсо.
— Вбий їх обох
.
— Ми вб’ємо їх разом, — прошепотіла Езміра у відповідь, стискаючи кулаки, а блискавки іскрилися й тріщали на її шкірі.
Каліпсо завжди була древньою присутністю, що витала в ній, відлунням бурі над тихими водами. І тепер вона прокинулася з жорстокою жагою. Так довго Езміра боролася, щоб приховати той голос, щоб вдавати, ніби вона все ще повністю сама, тримаючи їх як дві окремі сутності в одному тілі.
Але в цю мить, коли сила Кривавого Місяця загрожувала знищити все, її заперечення розбилося, наче скло.
Відновлення своєї божественності того дня в крипті було не єдиним, що сталося в тих кам’яних стінах. Езміра та Каліпсо злилися — їхні сили, воля та лють. Кожна емоція, яку відчувала одна, відлунювала в іншій. Кожен біль, що палив її серце чи шкіру, Каліпсо відчувала разом з нею, і навпаки.
— Ми не відокремлені, — прошепотіла вона.
—
Ніколи не були
, — відповіла Каліпсо, і в її голосі не було ні краплі сумніву.
Гнів богині пульсував разом із її власним, подвійний ритм бився в її крові. Вони пройшли різні життя і світи, але вони не були двома істотами, змушеними до єдності. Каліпсо
обрала
її тисячу років тому. Вони були єдиною ниткою, сплетеною разом, пов’язаною так міцно, що їх ніколи не можна було розрізнити. Дві душі, так, але вони були одним серцем.
Тіло Езміри затремтіло, але це було не від страху чи гніву.
Це було
звільнення
. Прийняття.
Правда осіла в її грудях, і вона усвідомила, що не може уявити життя без Каліпсо. Спляча чи пробуджена в ній, Кай була Езміриною — так само, як і вона була її.
Ця помста належала їм обом.
Їхня сила відповіла не словами, а вогнем і хвилею, вибуховим тремтінням, що охопило її вени.
— Наш зв’язок міцніший за будь-який, створений магією. Я вже казала тобі, Езміро. Я віддам тобі всю свою силу і все, чим я є, щоб ти ніколи не пала, —
сказала Каліпсо
. — І я маю намір дотриматися цієї обіцянки тут і зараз.
Її тіло вигнулося, а потім піднялося, і з її горла вирвався тихий крик, коли магія закипіла. Вири, що тримали її друзів, затремтіли, здригаючись від сили її пробудження. Повітря спотворилося, земля затремтіла, і всі в кімнаті завмерли, дивлячись на це з подивом.
Навіть Серіна.
Езміра розплющила очі, і кімната потонула в їхньому світлі. Вона підняла підборіддя до вікон від підлоги до стелі, спостерігаючи, як її тіло перетворюється на очах у всіх. Пронизливі блакитно-зелені та змієподібні райдужки сяяли, розколюючись на дві частини з холодною, безжальною силою.
Її волосся залишалося чорним, як ніч, біля коренів, але кожне пасмо переходило у срібло на кінцях, мерехтячи, наче рідке місячне світло. Жар прокотився її шкірою. Руни знову змінилися, перетворюючись на сяйливі візерунки Каліпсо. Та цього разу вони більше не світилися бірюзою, тепер вони були багряно-червоними, палаючими, наче розплавлений вогонь, викарбуваний у її плоті.
Вона продовжувала парити, так само, як тоді, коли врятувала Мейрініс, піднімаючись разом із королівством, вириваючи його з ланцюгів, що тягнули його в глибини.
Погляд Дрейвіна сяяв гордістю, коли він дивився на неї, і навіть крізь кляп з води вона могла бачити його посмішку.
Езміра поглянула на склепінчасту стелю зі скляними панелями, її очі вловили місяць, що піднімався все вище в небі, наближаючись до свого піку.
Її погляд впав на Серіну, її голос був тихим, тремтячим від гніву богині.
— Відпусти. Їх.
Обличчя Серіни зблідло, наче з неї одразу витекла вся кров. Вона поглянула на Азеріана, який дивився на неї з відкритим ротом.
— Що це за магія?!
— Я... — Він повернувся до неї, широко розплющивши очі. — Це капітуляція, Ваша Величносте. Я вважаю, що Каліпсо віддає всю свою силу своєму носію.
Губи Серіни злегка затремтіли, перш ніж вона змусила їх викривитися в жорстокій посмішці.
— Ця сила —
МОЯ
.
Але тоді, ніби чіпляючись за останню крихту контролю, шкіра Серіни затремтіла від мерехтіння неприродного світла, і вона перетворилася. Її смертна подоба зникла, поглинута формою Нейріси, яка захопила її, наче паразит, що бере верх над своїм носієм. З її шкіри випромінювався сонячний блиск, рожеві та золоті завитки яскраво сяяли, волосся пасувало до них, а очі палали жорстоким світлом.
Серіна і Нейріса не злилися. Близнючка Езміри віддала себе своїй богині, тільки Нейріса не зробила того самого у відповідь. І тепер Богиня Поверхні мала повний контроль.
Каліпсо віддала себе, щоб захистити Езміру, тоді як Нейріса лише штовхнула Серіну в темряву, заволодівши їхнім тілом як своїм власним.
Її сміх лунав, наче розбите скло, коли вона спрямувала погляд на Езміру.
— Ми
ніколи
їх не відпустимо. — Її рука стиснулася ще міцніше, і водяні вири стиснули кожного з екіпажу, душачи їх, коли їхні тіла підіймалися, наче жертви.
Езміра оголила зуби, піднявши руку, і з її долоні вирвався порив сурової сили. Він стрімко пронісся тронною залою, розгалужуючись у польоті, й ударив у кожен із водяних вихорів, що утримували полонених. Магія спалахнула всередині них. Кожна водяна в'язниця здригнулася, перш ніж вибухнути назовні у вигляді припливного сплеску, що розбризкав солону воду в усіх напрямках.