Страница 189 из 201
Полум’я безперервно намагалося вирватися з Дрейвіна, миттєво згасаючи й перетворюючись на пару під впливом її магії. Тіні намагалися прорватися крізь Атласа, раз по раз вдаряючи у вируючі хвилі, але не могли прорватися.
Серіна тримала їх у повітрі, їхні очі були широко розширені від страху, а крики приглушувалися бурхливими водами, що піднімалися до їхніх губ.
Вона відчувала кожне биття серця, кожен порив жаху, і вбирала це як найсолодше вино. Абсолютний, всепоглинаючий контроль над ними давав їй відчуття непереможності.
— Ласкаво просимо на розправу. Ви справді думали, що зможете вбити
богиню
?! — глузувала вона.
— Вони не можуть… — пролунав голос у кімнаті.
Тріумфальна посмішка Серіни застигла в ту мить, коли повітря змінилося. Імпульс енергії пронісся кімнатою, сила його була настільки великою, що вода в її руках затремтіла.
Її погляд миттю кинувся до входу, коли Езміра ввірвалася всередину, випромінюючи потік сили, наче бурю.
Серіна втратила контроль, і щільні вихори навколо Дрейвіна, Атласа та екіпажу затремтіли, а деякі з них частково розлилися назад на підлогу.
Навколо неї раптово виник нестерпний тиск, і її жорстоко відкинуло в повітря. Світ навколо неї закрутився, аж поки її тіло не врізалося в дальню стіну, а удар відгукнувся в грудях.
Серіна впала на підлогу, намагаючись віддихатися. Піднявши погляд на свою сестру-близнючку, вона випустила з себе гарчання.
Злісна посмішка вигнула губи Езміри, коли вона крутила в руці спис з велсінітовим наконечником.
— Але
я
можу, — закінчила вона. — Ласкаво просимо на розправу, сестро.