Страница 188 из 201
Глава 78
РОЗДІЛ 67
СЕРІНА
Серіна недбало відкинулася на спинку свого трону, ліниво поклавши одну руку на підлокітник, тоді як другою повільно крутила тризуб Айрессів. Його древко зі скреготом ковзало мармуровою підлогою, і цей звук луною розносився величезною залою, ніби вона навмисне намагалася привернути до нього погляд своєї бранки.
Навпроти неї, з розкинутими руками, прикута до стіни, стояла майбутня королева Лефайріну. Її волосся було розпатлане, колись сяюча коричнева шкіра тепер зблідла до тьмяної блідості, а зап’ястя були потерті до крові там, де врізалися кайдани. І у світлі сяяв той чарівний маленький перстень з велсініту, що прикрашав її палець, стримуючи її здібності до контролю над розумом.
Але навіть збита з ніг, вона трималася з упертою тишею, відмовляючись дати Серіні задоволення від страху, якого та так прагнула.
Це було до біса дратівливо, але це була найменша з її проблем.
А хоробрість завжди виглядає милою безпосередньо перед тим, як зламатися.
— Вибач за раптову зміну обстановки, — муркотіла Серіна, нахиливши голову. Її голос був сповнений глузування, коли вона вивчала дівчину, наче кішка загнану в кут мишу. — Ти надто цінна, щоб залишати тебе сидіти там у кайданах, коли твій дорогоцінний маленький король розносить мої зали.
Золоті очі ельфійки розширилися, а брови піднялися до середини чола.
— Так… він тут. Хіба це не мило? — Серіна нахилилася вперед, очі блищали. — Мчить моїм королівством, вбиває моїх вартових і думає, що кохання приведе його до тебе. — З її горла пролунав тихий сміх. — Це майже мило. Але єдине місце, куди це кохання приведе вас обох, — це ваші могили. А тепер тебе використають як приманку, щоб їх схопити.
Великі двері з гуркотом відчинилися, і Азеріан увійшов, а потім впав на коліна перед нею.
— Каліпсо в гавані.
На це Серіна підвелася і зійшла з помосту. Її посмішка стала гострішою, відкривши ледь помітні куточки зубів.
— Добре, — сказала вона, відчуваючи задоволення. Її погляд ковзнув до прикутої ланцюгами жінки, насолоджуючись тим, як та ледь розширила очі. — Усе складається як треба. Нехай вона борсається й лютує. Кожна крапля сили, яку вона витрачає, послаблює її для мене.
Вона провела пальцями по держаку тризуба в руці.
— Наш план працює.
Їхній сміх лунав у тронній залі, наче прокляття.
Потім зал розрізав звук, спочатку приглушений, а потім дедалі гучніший. Крики, дзвін сталі, брязкіт обладунків і зіткнення мечів. Потім кілька криків, занадто коротких, щоб означати, що людина ще жива.
Серіна випрямилася, її посмішка стала напруженою, а голова нахилилася до дверей. Азеріан неспокійно поворухнувся, стиснувши щелепи. Голова ельфійки підвелася, а в очах спалахнула раптова, відчайдушна надія, що ледь не змусила Серіну посміхнутися.
Потім раптово настала тиша.
А потім…
БАХ.
Масивні двері розлетілися, з такою силою врізавшись у стіни, що на стародавньому камені з’явилися тріщини. Дим і тіні хлинули через поріг, наче жива хвиля.
Дрейвін увійшов першим, полум’я лизало його плечі й повзло по руках, а очі були розпеченим вугіллям, що впилися в Серіну. Вона не пропустила три жорстокі шрами, що розрізали одне з них, коли його погляд залишався на ній із зосередженістю хижака.
Новий король Лефайріну йшов слідом за ним, тіні звивалися біля його чобіт, вже розходячись у різних напрямках. А потім увірвалася решта їхньої команди, піднявши зброю.
Нарешті.
— Ну, — муркотіла Серіна, поклавши руки на стегна, — нарешті, хлопці.
Її погляд ковзнув до прикутої ланцюгами жінки, а потім повернувся до них, затримавшись настільки, щоб її намір став зрозумілим.
Король затамував подих, коли його погляд впав на свою майбутню дружину і королеву.
— Елоувінн! — прокричав він.
Золоті очі піднялися, широко розплющені й повні сліз, і зустрілися з його поглядом.
— Атласе, — прошепотіла вона хрипким голосом, ледь чутним.
О, будь ласка.
Серіна стримала бажання закотити очі.
Тіні промайнули по плечах Атласа, і його лють вилилася назовні.
— Відпусти її!
Серіна бачила, що він мріє кинутися до своєї нареченої, розірвати ланцюги зубами.
Гострий сміх прорізав повітря, коли Серіна випрямила плечі, дивлячись на нього.
— О… погляньте на нього. Такий відданий. Такий
закоханий
. — Її голос був сповнений глузування, солодкого, як отрута.
Вона нахилила голову, вдаючи жалість, а її тон став отруйним.
— Ти сумував за нею, королю тіней? Твоє серце боліло за нею, поки вона гнила в кайданах?
— Досить! — ревнув Атлас, тіні згустилися, його пальці здригнулися біля боків.
— О, який захисний, — заспівала вона, її посмішка стала гострою. — То чому ж ти не підійдеш і не забереш її? Вона ж прямо там, чи не так? Що тебе зупиняє?
— Атласе, не рухайся, чорт забирай, — наказав Дрейвін. — Вона тебе провокує.
Серіна повернулася до нього і витончено помахала йому пальцями.
— Як приємно знову бачити тебе, Дрейвіне. Скажи мені... а твій брат уже знає, хто саме привів його дружину сюди в кайданах? — Вона клацнула язиком.
Обидва брати застигли.
— Адже саме Езміра притягла сюди Елоувінн. Вкриту кров’ю й благаючу про пощаду. — Серіна показала їм зуби.
Атлас не витримав. Він кинувся вперед, а тіні, наче чорні списи, промайнули по підлозі, мчачи до неї.
Типово.
Її посмішка розширилася.
— Не так швидко.
Тоді Серіна випустила свою силу.
Вона була нищівною, розтріскала камінь під ними. Хвиля божественної енергії, яка врізалася їм у груди й відкинула всіх до стін.
Всі вони впали на землю. Тіні звивалися й намагалися сформуватися. На кінчиках пальців іскрилися лише вуглинки, а кінцівки тягнулися до недосяжних мечів.
Серіна підняла руки, і саме повітря здавалося пульсуючим, коли вода матеріалізувалася і миттєво піднялася з підлоги. Потоки огортали вторгників, тисячі фунтів рідини стискалися і звивалися, коли кожна крапля виконувала її наказ.
Вона посміхнулася, насолоджуючись панікою в їхніх очах. Вода підняла їх з кам'яної підлоги, кружляючи вгору, скручуючи їхні кінцівки та обмежуючи їхні рухи. Кожен раз, коли вони боролися проти її хватки, це лише підсилювало її захват, і вона тиснула на них ще сильніше.
— Боріться скільки хочете, — сказала вона, — але тепер ви мої.
Хвилі стискалися, кусаючи їхню броню, заливаючи їх водою, тягнучи їхні тіла, ніби вони були лише іграшками в її руках.