Страница 183 из 201
Глава 76
РОЗДІЛ 65
ЕЗМІРА
Море проносилося повз обличчя Езміри, сіль пекла їй губи, а Левайя мчала під поверхнею, наче живий потік. Тіло змія розсікало глибини з неймовірною швидкістю, а луска виблискувала, наче сапфіри та смарагди, щоразу, коли промені місячного світла пробивалися крізь воду. Езміра трималася за ребристі роги біля основи черепа звіра. Пульс її сили пульсував під її долонями, кожна звивина м’язів вібрувала крізь її кістки.
У Езміри стискалося серце. Не від страху — ніколи більше від страху — а від тягаря невідомості, чи Дрейвін та їхня команда в безпеці. Кожна секунда, проведена далеко від них, різала її безсмертне серце, як лезо, і хоча вона вірила, що вони знайдуть свій шлях, вона не могла придушити думку, що, навіть зараз, вони можуть потрапити в пастку.
Попереду й над головою нижні частини незліченних кораблів затуляли світло з поверхні. Флоти Мейрінісу тягнулися безкінечно в усіх напрямках — армада, зібрана, щоб знищити її та все, що вона любила.
На мить у неї перехопило подих: масштаби флоту королівства були майже неможливими для однієї жінки. Але в її грудях оселився не страх — а вогонь. Нестримний вогонь.
Езміра не була звичайною жінкою. Вона була, бляха,
богинею
. І вона мала намір знищити своїх ворогів.
— Зараз! — крикнула вона під хвилями, а з її рота та зябер виривалися бульбашки.
Левайя сповільнилася, її величезне тіло затремтіло, зупинившись у глибині, а потім бурхливо злетіло вгору.
Світ вибухнув.
Море розірвалося навколо них, коли вони вирвалися на свободу, прориваючись крізь поверхню у хмарі гучної піни. Масивна постать Левайї вигнулася високо, кидаючи тіні на найближчі кораблі, а вода каскадом стікала з її блискучих лусок. Езміра все ще трималася за її роги, волосся прилипло до обличчя, а її обладунки виблискували.
На мить їй здалося, ніби вона сама народилася заново з недр океану. Богиня Глибин, що їде верхи на своєму обраному звірі.
—
Саме
так і є
, — погодилася Каліпсо.
Ревіння змія розірвало багряне небо — звук був настільки потужним, що, здавалося, змусив затремтіти самі зірки. Члени екіпажів ворожих кораблів похитнулися, дехто затискав вуха, а інші відступали назад, охоплені видимим жахом.
Добре.
Езміра не могла стримати посмішки, коли її очі засяяли моторошним сріблястим світлом, а погляд палав у бік берега.
Її війна почалася.
Нескінченні щогли здіймалися з моря, наче загострені зуби, і, коли вона дивилася на них, хвиля спогадів виривалася на поверхню її свідомості.
Пекучий біль, коли уламок був у її хребті, її тіло, що здригалося в судомах і було безсилим. Ночі, коли вона лежала без сну, боячись поворухнутися, ув’язнена у агонії.
Зрада.
Її єдина рідна людина, та, хто мала би її захищати, завжди прагнула лише знищити її. Серіна розривала Езміру на шматки в усіх сенсах цього слова, позбавляючи її гідності, свободи,
душ
. І її власної, і Кай.
Її кулаки ще міцніше стиснулися навколо рогів змії.
Брехня
. Серіна вклинилася між Езмірою і Дрейвіном, знаючи з самого початку, що їхні душі створені одна до одної. І Езміра ледь не вбила його за це, думаючи, що саме він зрадив її.
Її очі пекли, але не від сліз, а від люті, яка здавалася давнішою за саме море.
Гнів богині.
Її сестра нав’язала їй зв’язок силою, вважаючи, що ці ланцюги не можна розірвати. Серіна думала, що зможе підкорити Езміру, зламати її,
поглинути
.
Але вона помилялася.
Езміра пережила душевний біль, немислиму агонію та втрату — але вона стояла тут. Жива і сильніша, ніж можна було уявити. І Езміра не зупиниться, доки її сестра не стане лише морською піною біля її ніг.
Дрейвін вірив у неї без вагань. Він кохав її такою, яка вона була, і пішов би за нею на край світу, щоб це довести.
Серіна більше ніколи не відірве його від неї.
Це була її помста.
Її суглоби побіліли, коли вона напружилася, відчуваючи, як змій звивається під нею, ледь стримуючи свою силу. Блискавки розривали небо, а її кров співала від сили. Вона вдихнула, і солоне повітря пекло в легенях.
— А тепер ви всі потонете за її гріхи, — одночасно сказали Езміра й Каліпсо, і ці слова відлунали в повітрі.
Змій відповів ревом, що струсонув замок Мейрінісу далеко вдалині. Його масивний хвіст пронісся по морю, влучивши в борт кількох кораблів і розколовши деревину, коли чоловіки з криками були викинуті у хвилі.
Езміра підняла руки, звертаючись до моря. Океан підкорився її наказу, і височенні стіни води здійнялися, а потім обрушилися на ворожий флот. Її сила поглинула кілька кораблів, а інші перевернула, затягнувши солдатів у безодню.
Списи летіли вгору, у її звіра, виблискуючи в криваво-червоному сяйві місяця. Вона загарчала, і хвилі відповіли, огортаючи її та Левайю, наче щит, а зброя марно відскакувала від водяної стіни.
Змій пірнув, і вона пішла за ним, занурившись під поверхню. На мить запала тиша, а бульбашки пролітали повз її обличчя, перш ніж вони знову вирвалися вгору. Левайя пронизала рогами ще один корабель, піднявши його наполовину з води, перш ніж розтрощити на шматки.
Серце Езміри гриміло.
Не буде ніякої пощади.
Ніяких вагань.
Вона більше не розглядала це як битву. Це було знищення, яке вона наказувала за своєю волею.
Щось різке смикнуло за край її свідомості. Езміра моргнула, нахмуривши брови від цього відчуття. Спочатку воно було ледь помітним, але потім стало наполегливішим.
—
Це Нейріса
! — попередила Каліпсо.
Чорт.
Зв'язок спалахнув, холодна, звивиста пазура намагалася вчепитися в її свідомість і висмоктати її силу. І саме тоді вона усвідомила, що її ментальний щит опустився, зосередившись на армії перед нею.
Езміра відчула, як стиснувся шлунок. Вона впізнала це миттєво, але тепер це відчуття посилювалося, чим вище Кривавий Місяць піднімався в небі. Її зір трохи затуманився, бурхливе море навколо них зникало на краях її свідомості, а тронна зала сестри спалахнула перед очима.
—
НІ
! — закричала Каліпсо.
Злорадне хихикання Серіни відлунювало в її голові.
На мить сили Езміри похитнулися, її божественна енергія витікала, загрожуючи залишити її вразливою посеред атаки.
— Іди в дупу, — Езміра зціпила зуби, впиваючись кігтями в луску змія. Вона міцно стиснула зв’язок у своїй свідомості, знову збиваючи стіну між ними, коли її власна сила дала відсіч.