Страница 182 из 201
Один вартовий за іншим падав, полум’я пожирало їх, а тіні ковтали. Запах обпаленого тіла змішувався із залізним присмаком крові. І до того часу, як впав останній чоловік, брати стояли пліч-о-пліч на сходах, що вели до статуй Каліпсо та Нейріси. Їхні груди важко дихали, а вогняне світло та темрява спліталися навколо них.
— Не дуже теплий прийом, — буркнув Дрейвін.
Атлас виблиснув зубами.
— Тоді давай постукаємо трохи голосніше, гаразд?
Разом вони повернули погляд на печеру, звідки прийшли, де вся команда стояла разом, широко роззявивши очі від невіри.
— Ага, — прошепотів Дрейвін. — Ходімо за нашими дівчатами.