Страница 179 из 201
Глава 74
РОЗДІЛ 63
СЕРІНА
Тронний зал став задушливим, світло морських вогнів здавалося гарячішим, ніж будь-коли, проте Серіна відчувала лише лід, що повз під її шкірою. Її нігті дряпали підлокітник трону, залишаючи борозенки на різьбленому камені, коли її гнів спалахнув.
Вона вже
кілька годин
намагалася пробити ту кляту стіну, яку Езміра збудувала у своїй свідомості — стіну, яку, чорт забирай,
вона сама
навчила її створювати. І з кожною спробою назустріч їй приходила лише тиша.
І нічого в цей день не могло бути гірше за мовчання. Серіна занурилася в розум Езміри, дивлячись її очима, як та пролітала над полем битви, яким стало море. Але тоді її сестра відштовхнула її. Вона відштовхнула її, увійшовши в свідомість Серіни, перш ніж повністю її відгородити.
Це означало, що Езміра все зрозуміла.
Серіна раптово встала і почала ходити по помосту, наче тварина в клітці.
Цього не було в плані. Езміра мала залишитися в Мейрінісі, ослабленою й у невіданні, аж до Місяця Малії. Серіна тисячу років планувала це під хвилями, і вона не дасть зараз все зіпсувати.
Езміра мала бути податливою; слабкою і легкою для маніпуляцій. Але те, що вона дозволила їй вислизнути, зруйнувало все. Вона не тільки відновила силу Каліпсо, але й її розум став неприступною фортецею.
— Вона знає… — її голос затремтів. Серіна вчепилася пальцями у волосся, смикаючи його за коріння. — Вона знає, вона знає, вона, блядь,
знає
.
Зв’язок був створений так, щоб слабша з двох загинула. Сила Каліпсо завжди переважала силу Нейріси, і тепер, коли Езміра усвідомила, що все це можна використати на свою користь, Серіні не було спасіння.
Зв’язок між ними мерехтів на її зап’ясті, наче глузуючи з неї.
— Ти мусиш це виправити, —
просичала Нейріса.
— Ти вже дозволила їй втекти. Не підведи мене знову.
Дихання Серіни стало різким і шаленим від розчарування в голосі її богині.
З її горла вирвався крик люті, що змусив затремтіти люстри тронної зали, а їхні підвіски забряжчали високо над склепінчастими стелями.
Зв’язок ледь чутно гудів у її свідомості, і Серіна зціпила зуби. Вона намагалася натягнути його, висмоктати хоч найменший шматочок сили своєї сестри, але кожна спроба відбивалася від неї. Вона відчувала це навіть за багато миль через море: пульс суворої й непохитної сили, що виходив від Езміри.
Сильнішої.
В Серіни стиснулося серце. І тепер, коли ставки були вищі, ніж будь-коли, ця сила була досадно непорушною, хоча вона зробила все, що було в її силах, щоб розірвати її — щоб перерізати сестрі горло.
Її розум працював на повну, відчайдушно намагаючись придумати спосіб, як її ослабити. Вона мала позбавити її тієї сили, знайти тріщини та слабкі місця Езміри. І лише тоді, коли їй це вдасться, вона зможе висмоктати її енергію, лише тоді зможе повернути те, що давно мало б належати Нейрісі.
Чорт, у неї
має
бути якась слабкість…
Гучний тріск дверей об камінь вирвав Серіну з її думок. Вона підвела голову, звузивши очі, дивлячись на Азеріана, який хитаючись увійшов до кімнати. Її шлунок скрутило від його вигляду. Його обладунки були подерті, кров забарвила краї його щелепи, а одна рука міцно стискала бік.
— Моя богине, — привітався він, і його голос був слабкішим, ніж вона коли-небудь чула.
— Як це сталося?! — гримнула вона, оглядаючи його з голови до ніг. — Це мала бути легка перемога! Ти мав забрати її в ельфів і привести
сюди
.
— Її зв’язок із Каліпсо незаперечний. Ми б досягли успіху, якби не Левайя.
Серіна здивовано підняла брови.
— Левайя? Змій підкоряється їй?
Азеріан шукав ту кляту тварину, відколи вони піднялися з глибин, але марно. Після місяців без жодних слідів вона припустила, що змій давно загинув. Але, звісно, вона
знову
, бляха, помилилася.
— Саме так, — буркнув він. — І з Лефайріну на допомогу їм прибуло підкріплення. Ми намагалися їх стримати, але між зростаючим флотом, силою Каліпсо та змієм ми були змушені тікати. Вона, ймовірно, піде за нами.
Пульс Серіни забився в горлі.
— Зараз? — запитала вона, і її голос пролунав, наче батіг. — Ти думаєш, вона наважиться атакувати
тут
? Вона атакує королівство, яке щойно визволила?
Азеріан підвів на неї свої червоні очі.
— Незважаючи на логіку, вона йде. Тож, можливо, ми можемо використати це на свою користь. Фенікс знову поруч із нею, і разом вони — непереможна сила. Жоден із них не хоче, щоб інший загинув.
— Я бачила це з-за Покрови Видінь, — зізналася вона, стискаючи зуби до болю. — Схоже, вона тепер знає набагато більше, ніж ми коли-небудь очікували, включаючи спробу Нейріси спокусити Айру. Але це тепер не має значення.
—
Якщо вони обоє ладні радше загинути самі, ніж дозволити пасти іншому... значить, у неї все ж є слабкість
, — голос Нейріси плавно розлився в її свідомості
.
Звісно
. Вона мала б зрозуміти це раніше.
Спідниці Серіни шелестіли по підлозі, коли вона проходила повз нього, прямуючи до великих арочних вікон, що простягалися по всій кімнаті, де багряне місячне світло заливало світ унизу.
За склом у гавані виблискували її флоти — ряди кораблів, що чекали, зі згорнутими, але готовими до її наказу вітрилами, схожими на плавники. На пляжах стояли щільні ряди вартових, а в морі були сирени.
Її губи вигнулися, коли вона поклала руки на підвіконня, дивлячись на королівство.
— Нехай приходить, — прошепотіла вона, і її голос був сповнений отрути. — До того часу, як вона продереться до мене... — усмішка стала ще жорстокішою, — вона буде надто виснажена, щоб перемогти.
Азеріан підійшов до неї, але нічого не сказав, лише посміхнувся так само, як і вона.
— Ми дозволимо арміям зробити нашу роботу за нас, — закінчила вона.