Страница 178 из 201
— Сьогодні вночі Кривавий Місяць є нашим свідком, — почала вона. — Серіна вірить, що її армії розчавлять нас під своїми нескінченними рядами, але вона забуває одне… — Вона з гучним
тріском
вбила нижню частину списа в палубу. — Ми — пірати. Ми не ті, на кого полюють. Ми — клята
буря
!
З екіпажу пролунав шалений рев, ноги тупотіли по палубі, кулаки піднялися, а голоси злилися в єдиний оглушливий крик згоди.
Езміра повільно повернулася до Дрейвіна, коли навколо них вибухнуло хвилювання. У її голові запанувала тиша, і з невеликою, злісною посмішкою вона запитала:
— А що скажеш ти, Дрейвіне Роу?
Його очі впали на її губи, в них закралася жага, а потім він посміхнувся їй.
— Ага.
Його сильна рука обійняла її за талію, притягнувши до себе, а його тепло проникло крізь її обладунки. Інша рука піднялася, обхопивши її потилицю, перш ніж він притиснув свої губи до її.
Поцілунок був пристрасним, таким, що змушував світ зникнути. Це була заява. Благословення воїна і обітниця коханця. Разом вони знищать сили, які розлучали їх протягом кількох життів.
Спис тремтів у її руці, а море відповідало на прискорене биття її серця, коли хвилі розбивалися об борти корабля.
Екіпаж знову закричав, ревучи ще голосніше, спостерігаючи за цим.
Коли Дрейвін нарешті відсунувся, він не відпустив її. Він притиснув своє чоло до її, а потім прошепотів:
— Побачимося на тому боці, Дике Полум’я.