Страница 171 из 201
Вона простягнула руку до Дрейвіна, і на її наказ вода здійнялася, наче жива рука, за його спиною. Вона утворила мерехтливу подушку, зупинивши його падіння в той самий момент, коли її тіло зіткнулося з його. Вона притиснула його до своїх грудей, міцно обійнявши, поки навколо них ревіла буря. І разом вони стрімголов пірнули вниз. Вона втратила Азеріана з поля зору, коли море захисно огорнуло їх, пом’якшивши удар при приземленні, огортаючи їх своїми обіймами.
Світ розчинився у бульбашках і тиші, коли під хвилями його карі очі зустрілися з її поглядом. Її охопило сильне полегшення, коли м’язисті руки міцно обхопили її талію, перш ніж вони почали плисти вгору.
Вони виринули на поверхню, задихаючись, коли повітря наповнило їхні легені. Те, що залишилося від ворожого флоту, тепер було далеко. Кораблі поспішно відступали на південь. Услід за сиренами. Назад, до Мейрінісу. Не було ніяких слідів Азеріана.
А «Валор» був знищений.
Чорт. Чорт. Чорт.
У Езміри все похололо всередині.
Груди болісно стиснуло, поки її погляд гарячково ковзав по уламках, що гойдалися на хвилях, шукаючи, благаючи побачити знайоме обличчя.
— Дрейвіне… — Її голос був хрипким і тремтливим, коли хвилі жорстко кидали їх об дрейфуючі дерев’яні балки. — Де вони?
— Ми їх знайдемо, не хвилюйся. — Він міцно обійняв її, стиснувши щелепи, а його очі сканували місце побоїща.
А потім…
— Дреє!
Крик пролунав над водою, і вони обоє обернулися на схід.
— Дрейвіне, сюди!
Вдалині, крізь туман, на плаву залишилося лише кілька кораблів Атласа. На поручнях юрмилися постаті, що вимальовувалися тінями на тлі полум’я. Атлас стояв на носі, склавши долоні рупором біля рота, і ревів його ім’я.
І тоді різкий, пронизливий крик розірвав небо, коли сова пікірувала біля голови Езміри, її кігті зачепили поверхню моря, перш ніж вона злетіла назад, у бік решти вітрил.
Джак.
Полегшення накрило її з такою силою, що ледь не перехопило подих.
Дрейвін ще міцніше стиснув її руку.
— Якщо Атлас бодай криво на тебе подивиться, я, клянуся, вб'ю його.
Не кажучи більше ні слова, він схопив її за руку, щоб вести, і разом вони попливли до корабля. До єдиного проблиску надії серед руїн.
Корабель височів над ними, його корпус був пошкоджений, але все ще цілий. Біля них кинули мотузки, але Езміра зупинила Дрейвіна, коли він простягнув руку, і підняла свою. Хвилі відгукнулися на її заклик, закручуючись під ними і піднімаючись, наче живі стовпи, підносячи їх обох вгору. Солона вода огортала їхні тіла, плавно несучи до палуби, аж поки хвиля не винесла їх обох на дошки.
Команда Атласа накинула їм на плечі ковдри, не давши їм навіть слова вимовити, і вовна шкребла їхню мокру шкіру.
Хтось накинув на Езміру ще одну ковдру, а потім допоміг їй встати на ноги. Вона нахмурилася, поки не зрозуміла, що це Джак, і випустила зітхання полегшення.
Вона піднесла руку до його щоки.
— Слава богам, що з тобою все гаразд.
Він стиснув губи в тоненьку лінію, а потім кивнув їй, ніби не хотів їй чогось казати.
— Єдиний бог, якому я дякую, — це ти. Ти врятувала те, що від нас залишилося.
Те, що від нас залишилося.
Дрейвіна одразу ж підхопили чоловіки, які допомогли йому встати на ноги. Езміра важко дихала, оглядаючи палубу й перераховуючи членів своєї команди, поки люди Атласа обшукували тіла, що плавали у воді.
Дженлі сиділа між Реном і Рівеном, всі вони ділили одну ковдру, притулившись під поруччям біля кількох ящиків. Алек стояв поруч із ними, кров капала з його губи, а він порожньо дивився на підлогу, виглядаючи травмованим.
Дрейвін струсив воду з волосся, його вогняний погляд оглядав палубу, коли він стояв поруч із нею.
Краєм ока вона спостерігала за Семвеллом, який відірвався від зібраної Атласом команди. Його обличчя було вкрите сажею та замазане кров’ю. У його очах засяяло полегшення, коли вони зупинилися на Дрейвіні, але в них не було радості, коли він підійшов до нього.
Семвелл міцно поклав руку йому на плече, і той відповів тим самим, їхні руки стиснулися. У наступну мить вони обійнялися, притиснувши чола, і поплескали один одного по спині.
Побачивши це, куточки губ Езміри піднялися. Незалежно від того, що вона відчувала до Семвелла, вона знала, що він був Джаком Дрейвіна.
Але потім вона помітила його обличчя, коли вони розійшлися, його вираз став важким і похмурим. Його друг заговорив, губи рухалися у тихому потоці слів.
Вона не могла почути через шум на палубі, але бачила, як Дрей стиснув щелепи, як його очі затьмарилися, коли він неохоче кивнув головою.
Її погляд ковзнув до губ Семвелла.
Томмі
не вижив.
В Езміри стиснулося серце, зір затуманився, коли вона усвідомила ці слова. Тільки не
Томмі
. Чоловік, який сидів поруч із нею лише минулої ночі, даруючи їй розраду замість осуду, коли вона знала, що не заслуговує на це.
Семвелл підняв руку, вказавши пальцем на дальній кут палуби.
Езміра поглянула туди, і там, скорчившись під порваним полотном, лежали нерухомі тіла загиблих.
— Ні, — прошепотіла вона, хитаючи головою.
Не давши нікому себе зупинити, вона кинулася бігти, її босі, мокрі ноги стукали по дереву. Вона впала на коліна біля накритих тіл, її пальці тремтіли, коли вона дотягнулася до полотна й підняла його.
Зморшкувате обличчя Томмі тепер було безвиразним. У його очах не було іскри, а в кривій посмішці — тепла. Грубі риси чоловіка, який прожив важке життя на морі, застигли в нерухомості.
Її рука тремтіла, коли вона торкнулася його щоки, а кігті витягнулися, коли її емоції закипіли.
Холодний
. Він був надто холодний. Її пальці затрималися там, ніби вона могла повернути йому тепло.
Коли її погляд опустився нижче, подих застряг у горлі.
Його груди були розірвані. Велика рана спотворювала його грудину, нерівна, ніби його пронизав спис. Кров застигла густими темними струмками на його туніці, заплямовуючи її і просочуючись на палубу під ним.
Рана кричала про жорстокість, ніби нападник хотів, щоб він страждав.
Вона стиснула зуби так, що щелепа заніміла.
— Ні… — Її шепіт перервався риданням. — Ні, ні, ні…
Сльози затуманили їй зір, капаючи на його бездиханні груди. Вона нахилилася ближче, стискаючи його сорочку в кулаці, ніби могла витягнути його з самих обіймів смерті.
Каліпсо заворушилася в ній, живлячись її люттю, шепочучи з отруйною ноткою:
— Вони забрали його, так само як забрали все інше
.