Страница 166 из 201
Дрейвін підійшов до неї, його губи скривилися від огиди, а з грудей вирвалося гарчання. Його погляд був прикутий до Азеріана, який залишався на своєму кораблі, що тепер горів, піддаючись полум’ю Фенікса.
Він просто дивився на них, тримаючи спис у руці, а на його обличчі розпливалася дратівлива посмішка.
— Він мій, — заявила Езміра, срібне волосся розвівалося навколо її обличчя.
Не кажучи ні слова, Дрейвін кивнув і кинувся через палубу.
Він перетворився на вогняний ураган, підпаливши одразу кілька інших кораблів. Полум’я заричало, оживаючи вздовж палуб і поширюючись по вітрилах. Море зашипіло, коли вогонь зустрівся з водою, і пара піднялася гнівними стовпами. Її губи розтулилися, коли вона побачила, як він керує таким точним руйнуванням, маючи лише лють.
Повітря загусло, коли Езміра закликала свою силу. Вона почала левітувати, зависнувши над їхнім кораблем, поки вода піднімалася з моря бурхливими спіралями, а відблиск місяця забарвлював її легким червоним відтінком, перш ніж вона послала їх у польоті на Азеріана, немов живу зброю.
Вона випустила її у вигляді руйнівного потоку, спрямованого прямо на нього, стіни хвиль і гніву.
— Я — твій кінець! — її крик перекрив галас.
Азеріан ледь ухилився, вода врізалася в палубу з такою силою, що все на борту полетіло в повітря.
Метал зіткнувся зі сталлю, коли її екіпаж безжально бився проти солдатів Мейрінісу.
Лози Дженлі виривали зброю з рук ворогів. Вітри Джака проносилися по палубах, відкидаючи нападників і даючи їхнім людям простір для удару. І в кожному напрямку, куди Рівен вказував рукою, солдат кричав, коли він змушував їх побачити свої страхи.
Вона обернулася й спостерігала, як Азеріан оговтується від її удару. Її очі звузилися, руки тремтіли від сили, що пронизувала її. З горловим криком, що ніс у собі вагу століть, вона випустила всю лють, усі втрати, все
дике полум’я
на Азеріана.
Море здригалося під кораблем, коли його розривали величезні хвилі. Дерево тріщало й розколювалось з оглушливим гуркотом, а розправлені вітрила розривалися під чистим натиском її магії. Палуба бурхливо здригалася, коли корабель розламався навпіл, відкинувши Азеріана, а вода заливала роззявлену прірву, що утворилася в його центрі.
Погляд Езміри пробіг по уламках. Корабель тонув далі, стогнучи й скриплячи, аж поки повністю не зник під хвилями, не залишивши жодного сліду від чаклуна.
Тоді кілька сирен виринули з бортів «Валора», шкребучи кігтями та дряпаючи деревину, піднімаючись нагору. Їх підступне, моторошне гудіння почало заповнювати повітря, проникаючи в уми її екіпажу.
У Езміри стиснулося серце. Вона знала цю пісню — знала кожну ноту й кожну вібрацію, як мову сирен. Вони намагалися маніпулювати свідомістю її людей, впливаючи на їхні серця й волю.
Страх пробіг по її хребту, але гнів розпалився в її жилах.
Джак зустрів її погляд, і серце Езміри підскочило до горла. Він не тільки був у трансі, а й опинився в обіймах сирени, що сиділа на перилах. Її кігті впилися в дерево, коли вона посміхнулася Езмірі. У мить ока вона стрибнула, тягнучи Джака за борт.
— Ні! — закричала Езміра, її голос розбився об хаос битви.
Всередині неї Каліпсо ревнула на знак згоди. З палуби течії тягнули й крутилися, формуючи батіг сили, спрямований на сирену.
Вода відгукнулася на її наказ, закручуючись навколо суки, наче живі ланцюги, і вириваючи Джака з її обіймів у воді. Сирена пронизливо закричала від люті, коли її голова виринула на поверхню, оголюючи свої загострені ікла перед Езмірою.
Течії, якими вона керувала, повернули Джака на палубу, поставивши його на ноги, а вода хлюпнула на дошки.
Езміра кинулася до нього, її очі були дикими, коли вона підтягувала його на ноги.
— Ти повинен заглушити їхній спів!
— Я був трохи зайнятий! — гримнув він у відповідь.
Її відповідь застрягла на губах, коли вона помітила спалах у його очах, те, як його погляд метнувся через її плече. Інстинктивно вона пригнулася, коли його меч пролетів у повітрі, збиваючи нападника, що наближався, перш ніж той встиг до них дістатися.
Езміра обернулася до згорбленої постаті, що лежала під ними, — його спис відлетів убік, а безжиттєві очі бездумно дивилися на них.
Вона різко вдихнула, помітивши темні плями крові, що розтікалися по палубі, розкидану зброю та вітер, що тріпав вітрила й волосся.
Езміра та Джак обоє кинулися в бій, розсікаючи ворогів. Кров і морська вода кружляли навколо неї, наче втілення бурі. Її сила була обіцянкою, щитом і попередженням для всіх, хто наважувався підійти надто близько.
Але потім її зір затуманився, світ навколо неї затремтів. Палуба під її ногами, розбиваючі хвилі, крики її екіпажу — все стало розмитим і віддаленим, ніби вона дивилася крізь завісу туману.
Потім розмитість зникла, але на зміну їй прийшов не хаос битви.
Кам'яні стіни, вкриті кристалізованою сіллю, освітлювали мерехтливі вогники. Постать сиділа, згорбившись біля стіни підземелля, а її руки були скуті ланцюгами над головою.
Елоувінн.
Езміра затамувала подих, а розгубленість охопила її розум.
І тоді до неї докотилося усвідомлення: зв’язок.
Це видіння, це бачення належало Серіні. Вона дивилася очима своєї сестри, коли сила кривавого місяця огортала їхній світ.
— Завдяки тобі я матиму і Лефайрін, і Сумней у своїх руках, —
сказала Серіна до Елоувінн.
У Езміри стиснувся шлунок, гнів і страх сплелися воєдино. Зв’язок був вікном у розум її ворога. Контроль над своїми силами похитнувся, і вона різко вдихнула, намагаючись повернутися до своєї реальності.
Битва вирувала на периферії її свідомості, а магія сестри тиснула на неї, злісна й пануюча.
Холодна сила тягнула її сутність, залишаючи її без дихання. Присутність сестри більше не була лише в її полі зору; вона була всередині її розуму, висмоктуючи з неї енергію. Сила була настільки могутньою, що вона майже могла уявити, як її магія виривається з тіла.
Їхні побоювання швидко стали реальністю, і це було безсумнівне висмоктування сили.
В Езміри пробігла дрож по спині, коли її енергія трохи потьмяніла, а в грудях спалахнула паніка.
На мить сумнів прошепотів їй, що вона не зможе чинити опір, що сестра забере те, що належить їй.
— Незалежно від того, наскільки жорстоким є світ, пам’ятай, хто ти, Езмі. Ти — Блеквуд. А Блеквуди виживають
.