Страница 161 из 201
Езміра завжди пишалася своєю безжалісністю, але після того, як вона відкрила своє серце і дозволила Дрейвіну зруйнувати її стіни, це мало ланцюговий ефект.
Їй
було не байдуже
. Вона так глибоко піклувалася про свою команду і зробила б усе, щоб захистити їх.
Якщо це робило її м’якою в очах інших, то нехай так і буде. Але для неї вони стали її силою. Езміра не мала жодного бажання повзти назад у самотню яму темряви, яка поглинала її протягом останніх кількох місяців. Вона згадала ніч, коли вона відновила свою божественність і силу Каліпсо, заявивши, що найбільше вона боїться саме
кохання
.
Кохання не було прокляттям чи слабкістю. Кохання було найвеличнішою силою з усіх. Воно було лютішим за будь-який вогонь чи бурю, сильнішим за будь-яку корону чи меча, і змушувало навіть богів ставати на коліна.
Зірки над головою блищали, наче коштовності, а корабель лагідно гойдався під ними. Вона на мить заплющила очі, дозволяючи заспокійливому усвідомленню цього проникнути в неї, даруючи їй рідкісний спокій, про існування якого вона навіть не підозрювала.