Страница 152 из 201
Езміра ворухнулася, вигнувши спину настільки, що її груди торкнулися його обличчя. Його руки миттєво стиснули її стегна, щоб утримати її на місці.
Він думає, що тут головний? Не думаю, коханий.
Вона посміхнулася, притиснула долоню до його грудей і рішуче штовхнула. Його тіло піддалося під її дотиком, занурившись у матрац, а його вогонь навколо неї затанцював ще сильніше у відповідь на цей рух — у відповідь на
неї
.
Слідуючи за ним, вона ув’язнила його там, а її волосся розсипалося по плечах і впало між ними, наче завіса. Ті невблаганні, палаючі очі впилися в неї, перш ніж знову захопити її рот. Та цього разу саме Езмірі довелося змусити себе відірватися від поцілунку. Вона повільно випросталася, не прибираючи долонь із його грудей. Під її руками швидко й сильно калатало його серце.
Повільно перекотивши стегнами, вона остаточно випросталася над ним, вигнувши спину й владно підвівши підборіддя. Відблиски полум'я ковзали по її шкірі, поки вона рухалася у власному ритмі, плавно погойдуючи стегнами, поки скакала на його члені. Її клітор терся об нього під час руху, і вона застогнала, відчуваючи, як оргазм просто благає вибухнути.
Дрейвін змінив положення, підтягнувши її ближче до своїх грудей, коли сам підвівся разом із нею. Його долоні лягли на її потилицю, ніжно нахиляючи її голову до себе, поки він продовжував рухатися їй назустріч.
Його губи на мить зависли перед її губами — м'яка, електризуюча пауза, — перш ніж він прошепотів:
— Я кохаю тебе.
Слова опустилися на її губи, і вона притиснулася до нього, смакуючи це зізнання, коли її насолода нарешті вибухнула, пронизуючи її розум, тіло і душу. Їхні тіла злилися воєдино, серця і подихи зіткнулися, коли вони обоє перевалили через край розрядки. Вони тремтіли, судомно ловили повітря й остаточно розчинялися одне в одному, коли він занурився в неї на всю довжину. Її тіло щільно стиснуло його, поки він досягав піку, віддаючись їй до останньої миті.
На мить жоден з них не наважувався поворухнутися, їхні подихи змішувалися, коли вони важко дихали, обіймаючи одне одного.
Коли останні хвилі їхньої пристрасті стихли, вогонь, що танцював по їхньому тілу, поступово згасав, перетворюючись на повільне, тепле печіння, перш ніж повністю згаснути. Тепло залишалося, але їхнім єдиним світлом тепер був місяць, що світив крізь вікно за їхніми спинами.
Дрейвін обійняв її, притягнувши до себе. Він сховав обличчя в заглибленні між її шиєю та плечем, жадібно вдихаючи її запах, не виходячи з неї.
Езміра була переповнена емоціями, її тіло боліло від післявідлунь насолоди, чутливе до м’якого тиску його рук, коли він міцно її обіймав.
Кожен дотик, кожен удар його серця, що билося в унісон з її власним, нагадував їй, що вона належить йому, а він, у свою чергу, — їй. І їхнє кохання — це прекрасне, безрозсудне,
жорстоке
кохання — було справжнім.
Вона ніколи не знала, що може почуватися такою цілісною, такою
завершеною
. А в його обіймах вона саме так і почувалася.
У його обіймах вона почувалася як вдома.
Зрештою Дрейвін посунувся під нею, а потім обережно поклав її на ліжко й ліг поруч.
Настала тиша, коли їхні погляди зустрілися.
— Я все ще твоє прокляття? — прошепотіла Езміра.
Дрейвін поцілував її в чоло.
— Ти — моє все.
Її серце розривалося, коли вона дозволила собі розчинитися в ньому, даючи вазі всього цього опуститися на неї.
Разом вони занурилися в сон, тіла сплелися, серця забилися в унісон. І вперше за безсмертне життя Езміри вона лягла спати з вірою, що які б бурі не приніс зовнішній світ, вони зустрінуть їх разом.