Страница 133 из 201
— Привіт, — тихо, майже вибачливо, сказала вона. Потім її губи вигнулися в ледь помітній, крихкій посмішці. — Гадаю, я доставляю більше клопоту, ніж того варта.
— Ніколи, — сказав Джак.
Вона випустила млявий смішок, пальці її закрутилися в вільних краях сорочки.
— Ти так кажеш зараз, Джакі, — прошепотіла вона, — але почекай, поки побачиш.
Джак зробив крок назустріч, нахмуривши брови, але вона підняла руку, зупинивши його. Обережно зісковзнувши зі столу, вона тремтячим голосом сказала:
— Ні. Просто… дай мені показати тобі.
Повільними, майже болісними рухами вона висунула руки з сорочки й дозволила їй впасти вперед, все ще притискаючи тканину до грудей, щоб прикритися. Потім вона повернулася, оголивши спину.
Джак різко вдихнув, його рука інстинктивно піднялася, ніби щоб дотягнутися до неї, але зупинилася на півдорозі.
— Чорт, — прокляв він під ніс. — Езмі, що це, в біса, таке?
Дрейвін стояв поруч із ним, застигши.
Це зробив мій брат.
Ця думка палила йому мозок, і кожне її повторення розпалювало вогонь у його крові. Буря всередині нього наростала, дим і полум’я зіштовхувалися, аж поки він не подумав, що може спалахнути прямо тут, у цій кімнаті.
Езміра повернулася до них, і в її погляді знову промайнула тінь непокори.
— Ну, здається, ми з’ясували, чому я все ще не можу скористатися своїми силами після того, як ми зняли кайдани.
Вона пронизливо поглянула на них обох.
— Гадаю, це був їхній запасний план. — Її погляд став віддаленим, ніби висловлення думки вголос допомогло їй скласти все до купи. — На випадок, якщо мені колись вдасться звільнитися від кайданів, якими вони мене скували. Вони, мабуть, знали, що я спробую. — Вона знизала плечима й тихо хихикнула. — І я, звісно, спробувала.
Коли ні Дрейвін, ні Джак не засміялися, вона продовжила.
— Це… — вона слабко вказала на чорні вени, — я припускаю, що це був запасний план. Щось, щоб гарантувати, що навіть якщо я втечу, я не матиму доступу до своїх здібностей і мене легко зможуть знову схопити.
Ці слова впилися в Дрейвіна, наче ніж під ребра. Вони так боялися її, що, чорт забирай, понівечили її; шрам на її спині був від якогось зазубреного леза, а шви були зроблені недбало. Його нігті впилися в долоні, і лише гострий біль ледь утримував його на місці. Але ніщо не змінить того факту, що вони доторкнулися до неї. І вже цього було досить, щоб він подбав: усі вони згорять.
Джак підійшов ближче.
— Думаєш, воно досі діє? Навіть зараз?
— Ага, — кивнула Езміра. — Воно, безперечно, відчувається живим у свій спосіб. Я вже звикла до присутності Каліпсо, але навіть тоді знала — це не вона. Ця темрява прорізає собі шлях до самої моєї сутності. І якщо так триватиме далі… вона поглине мене зсередини.
Дрейвін застиг.
— Що ти маєш на увазі? — Він не міг приховати гнів і страх у своєму голосі.
— Я знаю, що нам не слід вірити Серіні та Азеріану, але, відчуваючи це весь цей час, я справді вважаю, що вони говорили правду. Якщо велсініт надто довго перебуває в божественному тілі… він може перетворити мене на оболонку. Ледь живу оболонку того, ким я колись була.
Дрейвін стискав зуби так сильно, що думав, ніби вони ось-ось розлетяться.
— Після того, що я бачила в Якірній Пристані… я їм вірю. Я бачила чоловіка, якому куля влучила в голову… і його тіло просто… зсохлося. Наче провалилося саме в себе. — Її пересмикнуло від самого спогаду. — Це було, м’яко кажучи, жахливо, і я б не хотіла переживати таке вічно.
Джак видихнув, зморщивши брови, дивлячись на неї.
— Хоча зараз вона змушена мовчати, я сумніваюся, що Кай теж у цьому зацікавлена, — додала вона з напівусмішкою.
— Езміро, це не смішно, — пробурмотів Дрейвін. Його погляд став віддаленим, і він ледь не задихнувся від думок, що заполонили його. — Не можу повірити, що Атлас це зробив.
— А я можу, — перебила вона, і його погляд повільно зупинився на ній. — Якщо він хоч трохи схожий на тебе.
Дрейвін нахмурився, відчайдушно намагаючись вгамувати свій гнів.
— Ти думаєш, я б так вчинив із жінкою?
— Ні, я не це маю на увазі, і я його не захищаю. Але розумію. — Вона затрималася і різко вдихнула. — Атлас робить саме те, що робиш ти. Він робить те, що вважає найкращим, щоб врятувати жінку, яку кохає. Твій брат бачить у мені монстра за те, що я зробила з Елоувінн, так само, як ти бачиш його зараз за те, що він робить зі мною.
Проклятий Айра.
— Це інше. — Дрейвін ніколи раніше так про це не думав, але навіть попри це ніщо не змусило б його змінити свою думку з цього приводу. — Атлас зробив цей вибір, і це непробачно.
— Так само, як і мій, мабуть, для нього, — заперечила вона.
Джак провів рукою по обличчю.
— Боги, що, блядь, нам робити?
— Серіна й Азеріан навчили мене лікувати такі рани. Але тут… ніщо не допоможе зробити те, що їм довелося зробити, аби врятувати мене. До того ж тоді рани були відкритими. А тепер усе вже загоїлося.
Дрейвін дивився на Езміру, яка стиснула протилежний зап’ясток, а її нігті міцно впивалися в тканину сорочки.
Це та мітка, яку вона приховувала від мене на палубі.
Вона підняла погляд, щоб зустрітися з його очима, але швидко відвела його на підлогу.
Він сичав крізь зуби.
— Отже… ти хочеш сказати, що вони лише загоїли рану, яка весь цей час гниє всередині?
Вона похитала головою.
— Кульові отвори ще були відкриті, коли я повернулася до Мейрініса.
Те, як вона недбало згадала про те, що її тіло було вкрите кульовими отворами, викликало у Дрейвіна нудоту, хоча саме завдяки йому вона й вижила в тій ситуації.
— Проклятий Айра, — буркнув Дрейвін. Думка про те, що щось огидне повзає під її шкірою й живиться нею, затуманила йому зір.
Має бути якийсь вихід. Має бути.
Джак потягнувся до чобота за кинджалом.
— Давай просто виріжемо це з тебе.
Вона кинула на нього поглядом людини, яка вже знає відповідь.
— Хоч я й ціную твій ентузіазм, але тут є кілька проблем. Рана вже закрилася й загоїлася. І, що найважливіше… вона в мене на хребті.
Джак зблід, нарешті усвідомивши всю серйозність ситуації.
— Це може нічого не означати, — почала Езміра, знизуючи плечима, — або… це може означати, ну,
все
.
— А якщо це означає все? — наполягав Джак, у його голосі відчувався той самий страх, що й у Дрейвіна.
Езміра ковтнула слину, нервово стискаючи тканину сорочки.
— Це може вбити мене, якщо прокляття не буде знято належним чином.
Це може вбити мене.